Методика навчання нових інформаційно-комунікаційних технологій
Лекція 14.
Методика навчання нових інформаційно-комунікаційних технологій.
Методика вивчення графічного та текстового редакторів.
1. Навчання нових інформаційно-комунікаційних технологій.
2. Вивчення графічного редактору.
3. Текстовий редактор та можливості його використання.
4. Вивчення основних можливостей текстового редактору MS Word.
1. Навчання нових інформаційно-комунікаційних технологій
Визначення поняття нових інформаційно-комунікаційних технологій
Технологія — це сукупність методів, засобів і прийомів, що викорис¬товуються людьми для реалізації конкретного складного процесу шля¬хом поділу його на систему послідовних взаємопов'язаних процедур і операцій, які виконуються більш або менш однозначно і мають на меті Досягнення високої ефективності.
Інформаційна технологія — це сукупність методів, засобів і при¬йомів, що використовуються для пошуку, накопичення, опрацювання Зберігання, подання, передавання інформації (даних і знань) за допо¬могою засобів обчислювальної техніки і зв'язку, а також способів їх раціонального поєднання з безмашинними процесами опрацювання інформації.
Для будь-якої діяльності можуть бути виділені мета, предмет, методи і засоби, тому:
1) метою використання інформаційно-комунікаційних технологій є якісне формування і використання інформаційного продукту від¬повідно до потреб користувача;
2) методами інформаційно-комунікаційних технологій є методи опрацювання даних;
3) як засоби інформаційно-комунікаційних технологій виступають математичні, технічні, програмні, інформаційні й інші засоби.
Оскільки засоби і методи опрацювання даних можуть мати різні практичні застосування, то доцільно виділити глобальні, базові і конкретні інформаційні технології: 1) глобальні інформаційні технології включають моделі, методи і засоби формування і використання інформаційного ресурсу в суспільстві; 2) базові інформаційні технології орієнтуються на певну галузь застосування (виробництво, наукові дослідження, проектування, навчання); 3) конкретні інформаційні технології задають опрацювання даних у реальних задачах користувача.
Останнім часом у літературі часто використовується термін нові інформаційно-комунікаційні технології (НІКТ).
Нові інформаційно-комунікаційні технології ~ інформаційні технології на базі персональних комп'ютерів, комп'ютерних мереж і засобів зв'язку, для яких характерна наявність доброзичливого середовища роботи користувача.
Конкретизуючи сказане, сформулюємо цілі навчання нових інфор¬маційно-комунікаційних технологій у курсі інформатики у вигляді вимог до знань і вмінь учнів:
1. Учні повинні знати:
- поняття ІКТ;
- назви і призначення основних систем програмного забезпе¬чення ІКТ.
2, Учні повинні вміти:
- зафіксувати предметну галузь і її об'єкти, вибрати програм¬ний засіб і дібрати (або розробити) технологію для розв'я¬зування даної задачі з конкретної предметної галузі;
- застосовувати пакети прикладних програм навчального призначення і користуватися текстовим і графічним редак¬торами, електронними таблицями та базами даних для роз¬в'язування задач з конкретних предметних галузей.
На всіх етапах розвитку суспільства інформаційні технології вико¬ристовувалися для забезпечення інформаційного обміну між людьми, відображали відповідний рівень і можливості використаних систем реєстрації, зберігання, опрацювання і передавання інформації і, по суті, були синтезом методів оперування людини з інформацією в інтересах своєї діяльності.
Мета вивчення даного розділу в шкільному курсі інформатики:
1. Ознайомити учнів з поняттям нових інформаційно-комунікацій¬них технологій.
2. Сформувати поняття про технологію як про сукупність методів, засобів і прийомів, що використовуються для розв'язування задач з конкретної предметної галузі.
3. Оволодіти основними навичками роботи з персональним ком¬п'ютером.
4. Показати роль і місце ІКТ у сучасному суспільстві.
Методика навчання містить такі моменти:
1. Використати класифікацію ІКТ щодо вибору для вивчення в дано¬му розділі програмних засобів і технологій розв'язування задач з кон¬кретних предметних галузей.
2. Розробити систему вправ щодо використання ІКТ для розв'язу¬вання задач з різних предметних галузей.
Зазначимо, що вправи із заданої системи можуть мотивувати погли¬блене вивчення учнями ІКТ з метою використання їх як засобу навчан¬ня інших шкільних предметів.
3. Необхідно виділити основні дидактичні технологічні одиниці для навчання ІКТ.
Під дидактичними технологічними одиницями розумітимемо послі¬довності кнопок, які треба натиснути, щоб виконати деяку елементарну дію у конкретному програмному засобі. Наприклад, вивести текст на принтер з текстового редактора; створити найпростіший малюнок у графічному редакторі тощо.
4. При навчанні розв'язування будь-яких навчальних задач необхідно неухильно дотримуватися етапів обчислювального експерименту, що дозволить реалізувати під час вивчення даного розділу «навчання через Задачі», що проводиться за схемою: задача — теорія — задача.
Тобто навчання ІКТ через навчання технологій розв'язування задач з предметних галузей за допомогою конкретних програмних засобів.
5. Використати під час навчання ІКТ програмні засоби єдиного і інтерфейсу користувача.
Одним з класів інтерфейсів користувача є графічний інтерфейс користувача (GUI від англ. Graphic User Interface), який заснований на таких характеристиках:
- загальний інтерфейс користувача;
- висока розподільна здатність;
- «що бачиш, те й отримуєш» (WYSIWYG - від англ. What You Seels What You Get);
- пряма маніпуляція,
Інструментальні засоби, які не засновані на графічному інтерфейсі користувача, мають командну структуру, в основі якої лежить ієрар¬хічне меню, розташоване в будь-якій частині екрана. Кожною новою програмою передбачається, що користувач навчиться контролювати комп'ютер. Усі навички згодом стають некорисними, коли потрібно юдити до роботи з новою програмою. Загальний інтерфейс корис¬тувача для GUI визначає стандартний шлях подавання вказівки комп'ютеру. Більше того, звертання до програми мають однакову структуру, і вивчення того, як правильно звертатися до послуг першої програмою, користувач вже вивчив, в широкому значенні цього слова, як звертатися до послуг усіх програм.
Таким чином, наявність або відсутність GUI визначатиме методику різних програм.
Перед вивченням цього розділу учні можуть не мати ніяких навичок на комп'ютері. Однак це не означає, що зміст усього курсу інформаційно-комунікаційних технологій повинен бути викладений на першому етапі навчання інформатики в школі.
6. Доцільно було б спочатку використати навчальні інструментальні засоби, а потім навчати професійних засобів.
7. Під час навчання мережевих технологій бажано використати комп‘ютерної моделі.
8. Основним методом навчання нових інформаційних технологій є метод доцільно дібраних задач та метод демонстраційних прикладів.
Усі програми прикладного програмного забезпечення загального призначення слід подати з позицій — об'єкти та програмні засоби :них інформаційних технологій, за допомогою яких користувач досліджує інформаційні об'єкти, — інформаційні моделі. Тобто доціль¬но на всі програмні засоби дивитись через призму діяльності людини (суб'єкта): суб 'єкт — об 'єкт — мета — засоби -— діяльність — резуль¬тати — оцінювання одержаних результатів — прийняття рішення.
Об'єктами опрацювання є різні набори даних — текстові, графічні, музичні, таблиці тощо. Засобами для опрацювання об'єктів, тобто аналізу таких інформаційних об'єктів, є прикладні програми, створені спеціально для такого опрацювання.
Підчас роботи з текстовим редактором об'єкт — це відповідним чином структурований текст, текстовий редактор — засіб для дослід¬ження такого об'єкта. За допомогою текстового редактора текст можна аналізувати, коригувати, експериментувати з ним. Під час роботи з графічним редактором об'єктом дослідження є графічні зображення, а засобом для опрацювання такого об'єкта є графічний редактор (процесор).
Можна запропонувати учням схему ознайомлення з прикладним програмним забезпеченням загального призначення, до якого належать текстовий редактор, графічний редактор, електронні таблиці, системи управління базами даних:
1. Демонстрація характеристик середовища та з'ясування його при¬значення.
2. Аналіз об'єкта, типів повідомлень, які опрацьовуються за допомо¬гою середовища, способи їх подання в ньому, способи здобуття результатів опрацювання повідомлень.
3. Ознайомлення з основними складовими інтерфейсу середовища та формування вмінь аналізувати вміст основних його складових.
4. Правила роботи з вбудованою довідковою системою.
5. Ознайомлення з основними функціями та режимами роботи сере¬довища.
6. Вивчення конкретної програми (за окремою схемою).
7. Теоретичне узагальнення основних режимів роботи та функцій середовища.
8. Теоретичне узагальнення на рівні основних вказівок.
9. Виконання аналогічних завдань в середовищі іншої програми тако¬го самого призначення.
2. Вивчення графічного редактору
Вивчення однієї з основних тем курсу інформатики «Прикладине програмне забезпечення загального призначення» можна починати з ознайомлення учнів з графічним редактором, оскільки, перш за все, предметна галузь добре знайома кожному школяреві, по-друге, в цьому середовищі учень швидко одержує результат своєї діяльності, по-третє» графічний редактор дозволяє кожному учневі проявити особисті якості та творчість під час виконання навчальних завдань; нарешті — під час ознайомлення з основними можливостями використання редактора не враховуються прогалини учнів в знаннях з математики, мови, хімії та інших предметів.
Необхідно зазначити, що комп'ютерна графіка — це порівняно нова галузь застосування комп'ютера. Машини перших двох поколінь пра¬цювали лише з числовою і символьною інформацією. Для машин третього покоління з'явилися засоби машинної графіки, але здебільшого вони носили спеціалізований характер, потребували використання спеціальних технічних і програмних засобів. Комп'ютерна графіка стала масовою, серійною лише з появою четвертого покоління ЕОМ, у період розповсюдження персональних комп'ютерів.
Велике значення мають демонстрації на комп'ютері різних продуктів комп'ютерної графіки: малюнків, схем, креслень, діаграм, прикладів анімацїї та тривимірної графіки. Доцільно звернути увагу учнів на те, що комп'ютерні ігри здебільшого мають графічний інтерфейс, причому досить складний. Програми, за допомогою яких на комп'ютері одержу¬ється тривимірне реалістичне зображення, переповнені математичними розрахунками. Разом з тим, завдяки існуванню прикладних графічних пакетів (графічних редакторів) комп'ютерна графіка стала доступною широкому колу користувачів. До теоретичного матеріалу даної теми слід віднести:
- питання про склад та функціонування технічних засобів комп'ю¬терної графіки;
- питання подання зображень у пам'яті комп'ютера.
Графічний редактор — це одна із програм, яка у учнів різних вікових груп завжди викликає підвищений інтерес. Вона легка для засвоєння, але під час ознайомлення учнів з графічним редактором учителю потрібно розуміти основну мету вивчення таких програм та чітко усвідомлювати, які знання та вміння слід формувати в учнів, які з них є головними, а які другорядними, які репродуктивними, а які — загальноосвітніми, і які в майбутньому допоможуть учням опановувати нічні програми.
Основна мета вивчення графічного редактора: сформувати вміння запускати на виконання програму графічного редактора, записувати графічну інформацію до файла на диску, зчитувати її з диска та переглядати; сформувати уявлення про можливості використання графічних редакторів в цілому, показати шляхи використання графічно поданої інформації під час створення книжок, документів, електронних листів тощо. Крім того, під час роботи з графічним редактором в учнів формуються навички роботи з мишкою, використання буфера обміну даними, виділення об'єктів та виконання з ними основних операцій: зміна місця розташування, розмірів, копіювання, видалення, повернення тощо.
На початку вивчення теми слід сформувати уявлення учнів про графічні об'єкти, до яких належать різноманітні малюнки, креслення, графіки, анімації тощо, які створюються за допомогою комп'ютера та виводяться на його екран і на друк. Звідси природно випливає необхід¬ність вивчення графічних редакторів для створення та редагування графічних об'єктів на комп'ютері. В процесі відповідно організованої бесіди учні повинні виділити основні функції графічного редактора — забезпечення створення графічних об'єктів, їх редагування, збереження в зовнішній пам'яті і здобуття відповідних записів на папері, кіноплівці. Слід також звернути увагу учнів на те, що розрізняють два прин¬ципи побудови графічних зображень за допомогою комп'ютера: век¬торний та растровий. Саме тому всі графічні редактори поділяються відповідно на векторні та растрові, але професійні графічні редактори підтримують і векторну і растрову графіку за рахунок вбудованих спе¬ціальних програм для конвертації файлів з одного формату до іншого.
Сутність обох підходів в декомпозиції, тобто розбитті зображення на частини, які легко описати. За растрового підходу зображення ділять на маленькі однокольорові елементи (точки) — відеокопії, які разом дають загальну картину. В цьому випадку відеоінформація являє собою сукуп¬ність вказаних елементів. При векторній побудові зображення ділять на геометричні елементи: відрізки прямої, еліптичні дуги, фрагменти пря¬мокутників, кіл, зони однорідного зафарбовування тощо. За такого підходу відеоінформація — це математичний опис зазначених елемен¬тів у системі координат, що пов'язана з екраном дисплею. Векторне подання найбільш зручне для креслень, схем, штрихових малюнків.
Легко зрозуміти, що растрове зображення завжди можна застосо¬вувати, незалежно від характеру зображення. З будови відеопам'яті, дискретної структури екрана монітора випливає, що у відеопам'яті будь-яке зображення подається в растровому вигляді. На сучасному ПК використовуються лише растрові дисплеї, які працюють за принципом порядкового розгортання зображення.
Слід зазначити, що часто вчителі не звертають увагу на висвітлення теоретичного матеріалу стосовно різних графічних об'єктів, тим самим допускають суттєву методичну помилку. Вивчити можливості і вка¬зівки однієї конкретної програми дійсно дуже важливе завдання, але розуміння принципів створення та подальшої роботи зі створеними графічними об'єктами є не менш важливим навчальним завданням. Тому вчителю доцільно проводити етап узагальнення теоретичного матеріалу, враховуючи те, що графічний редактор може бути знайомий деяким учням, оскільки «малювання на комп'ютері» є однією з най¬улюбленіших справ дітей молодшого та середнього шкільного віку, які мають доступ до комп'ютера вдома, в комп'ютерних клубах, в школі на гуртку з інформатики тощо.
Під час проведення етапу систематизації знань доцільно разом з учнями знайти відмінність у побудові графічних об'єктів різного типу, вказати на переваги та недоліки.
Учителю доцільно заздалегідь підготувати, а на уроці продемон¬струвати конкретні приклади малюнків з растровою та векторною графікою.
Крім того, слід звернути увагу учнів на те, що для нормальної робо¬ти графічного редактора необхідні певні апаратні засоби, до яких слід віднести:
1. Графічний адаптер (контролер дисплея, відеокарта) — склада¬ється із двох компонент: відеопам'яті і дисплейного процесора.
Учням доцільно надати уявлення про роль цих пристроїв у процесі одержання зображення на екрані.
Основний, універсальний для ЕОМ, принцип полягає в тому, що комп'ютер працює з інформацією, яка зберігається в його пом'яті у Двійковому коді. Це означає, що картинка на екрані — це відображення інформації в пам'яті ЕОМ — відеоінформації (мал. 5.1). Спочатку відеоінформація формується в оперативній пам'яті (при відкриванні гра¬фічного файла, при малюванні за допомогою графічного редактора). Виведення на екран відбувається в результаті передавання відповідних вказівок контролеру монітора: інформація записується до відеопам'яті і відразу ж поновлюється на екрані внаслідок неперервної роботи дисплейного процесора, який управляє роботою монітора. Таким чином, відеопам'ять є своєрідним буфером між ОЗП і дисплеєм. Зміна картинки на екрані є наслідком зміни вмісту відеопам'яті. Учні повинні зрозуміти, що система виведення на екран працює однаково, незалежно від того, якого роду інформація виводиться: чи це текст, статичний малюнок або анімація.
У відеопам'яті зберігається інформація про графічне зображення — про стан кожного пікселя екрана. Мінімально необхідний об'єм відео¬пам'яті залежить від розміру сітки пікселів і від кількості кольорів. Як правило, у відеопам'яті розміщується одночасно кілька сторінок зображення.
Функція дисплейного процесора — виводити вміст відеопам'яті на екран. Якщо зображення на екрані постійно не поновлювати, то воно гасне. Таким чином, зображення повинно виводитися на екран з такою частотою, щоб око не встигало помітити згасання картинки. Дисплей¬ний процесор безперервно переглядає відеопам'ять і виводить її вміст на екран 50-60 разів за секунду.
2. Графічний дисплей використовується для відображення графічних образів (на екрані електронно-променевої трубки).
Як пристрій введення зображення з паперового носія до комп'ю¬терної пам'яті використовується сканер. Доцільно підкреслити взаємозворотню функцію системи виведення зображення на екран і системи введення зображення за допомогою сканера.
Зрозуміло, що ці відомості не обов'язкові для вивчення, але вони мають важливе світоглядне значення та допомагають продемонстру¬вати учням зв'язок інформатики і фізики. Важливо також, щоб учні розуміли, що кожна окрема складова апаратури комп'ютера виконує певні конкретні функції і про ці функції слід нагадувати та повторю¬вати їх за необхідності.
Дуже часто під час запуску на домашніх комп'ютерах ігор, які передбачають використання графіки, в учнів виникають проблеми через відсутність відповідної графічної карти або встановлення некоректних її параметрів. Очевидно, що у випадку, коли користувачі не мають уявлення про процеси відображення на екрані дисплею, зокрема і гра¬фічної інформації, то вони не можуть самостійно вирішити подібні проблеми, що свідчить про нестійкість знань та вмінь учнів.
При узагальненні теоретичних знань необхідно намагатися, щоб усвідомили основні характеристики графічного редактора, не плутали його з програмою для побудови діаграм та графіків функцій, навчилися вільно працювати з основними режимами графічного редактора та після ознайомлення із вказівками одного середовища могли вільно самостійно переходити до вивчення та опанування іншого. При цьому учні повинні розуміти не лише призначення, а й правильний вибір потрібної програми для розв'язування конкретної задачі.
Учитель може скористатися схемою, яка під час евристич¬ної бесіди з учнями виступатиме в ролі опорного конспекту та може доповнюватися учнями.
Важливо підкреслити, що існує багато прикладних програм для роботи із графікою. Для кожного типу комп'ютерної графіки існують свої програми. Наприклад, для графічного опрацювання наукових да¬них використовується програма Grapher; інженери-конструктори для Підготовки креслень користуються пакетом Autocad; існують спеціалізовані пакети ділової графіки, призначені для побудови діаграм, що відображають різні статистичні дані,
Назва графічний редактор застосовується відносно прикладних програм, які не мають ніякої спеціалізованої орієнтації та використовуються для довільного малювання або редагування зісканованих зображень.
Вивчення будь-якого графічного редактора слід починати з вивчення його інтерфейсу та вбудованої системи довідок. Процес вивчення мож¬ливостей використання конкретного графічного редактора можна побу¬дувати індуктивно: спочатку ознайомитись з основними режимами роботи та основними вказівками конкретного редактора за допомогою системи індивідуальних завдань. Потім слід узагальнити знання учнів за допомогою схеми (див. мал. 5.2) та запропонувати учням виконати основні дії з графічними об'єктами в середовищі іншого графічного редактора. У різних графічних редакторах на різних комп'ютерах системи вказівок можуть істотно відрізнятися, але основні режими залишаються однаковими. Для різних варіантів програм типовим є використання принципу меню щодо вибору вказівок, об'єктів, інстру¬ментів, кольорів тощо й ініціалізації вказівок. І на це також слід звер¬нути увагу учнів.
Після вивчення конкретного редактора можна запропонувати учням уточнити кожний з пунктів схеми.
Особливістю методичного підходу під час ознайомлення з гра¬фічним редактором є те, що для вивчення кожної окремої вказівки чи кількох вказівок учителю необхідно заздалегідь готувати конкретні практичні завдання для учнів.
Практика свідчить, що дуже часто вчителями інформатики вико¬ристовуються прийоми вільної роботи в графічному середовищі, коли учням пропонується намалювати що завгодно. Однак при цьому не роз¬криваються можливості редактора. В цьому випадку більшість учнів, як правило, використовує для малювання тільки два чи три інструменти: олівець, гумку та розфарбовувач; а інші інструменти залишаються поза увагою, тобто учні не опановують усіма можливостями графічного редактора.
Тому особливої уваги від учителя потребує підготовка системи вправ, складеної за дидактичним принципом від простого до складного з метою розвитку знань, вмінь та навичок учнів. При цьому доцільно для кожного окремого режиму, окремої вказівки (або двох, трьох — не більше) пропонувати окремі завдання; для їх закріплення з часом більш складні, виконання яких передбачає володіння учнями вміннями та навичками, одержаними на попередньому навчальному кроці.
Розглянемо, наприклад, систему вивчення графічного редактора Paint для Windows 95.
Завдання учням слід пропонувати не в словесному вигляді, а у вигляді конкретних малюнків, попередньо підготовлених та роздрукованих як дидактичний матеріал.
Такі малюнки відіграють роль орієнтовної основи дій відповідної діяльності. При цьому всі завдання можна поділити на три групи:
- завдання на використання одного чи двох конкретних інстру¬ментів (без додаткового вказування алгоритму використання малюнка);
- завдання на використання кількох інструментів з вказуванням алгоритму виконання;
- комплексні завдання на використання кількох інструментів без до¬даткового уточнення їх назв.
Як свідчить практика, основним методом навчання під час вивчення будь-якого графічного редактора повинен бути метод доцільно дібраних задач та метод демонстраційних прикладів.
3 .Текстовий редактор та можливості його використання
Основна мета під час вивчення теми — ознайомити учнів з основни¬ми можливостями використання текстових процесорів, як програм, призначених для опрацювання текстових повідомлень за допомогою комп'ютера. Тому не має значення, який текстовий редактор вибрати як базовий для ознайомлення учнів.
Слід зауважити, що текстовий редактор є програмою із прикладного програмного забезпечення загального призначення, яка за навчальною шкільною програмою вивчається однією з перших. Це означає, що вчителю значну увагу слід приділяти формуванню в учнів умінь, які є загальнозначущими для засвоєння правил роботи з іншими програма¬ми. До таких умінь можна віднести: запуск програми на виконання, правильне завершення роботи з програмою, запуск та збереження файлів в середовищі, пошук необхідних файлів за різними ознаками, правила роботи з інтерфейсом, вигляд курсору під час розв'язування різних завдань у різних режимах роботи, робота з меню, кнопками панелей інструментів, використання мишки, робота з буфером обміну, виділення фрагментів, робота з об'єктами, виклик та використання кон¬текстного меню, переміщення на робочому полі, робота з «підлеглими» вікнами, створення документів відповідного типу, використання вбудо¬ваної довідки, шаблонів тощо. Враховуючи вищесказане, доцільно цим умінням приділити особливу увагу при ознайомленні з текстовим редак¬тором та створити таблиці-орієнтири виконання операцій.
Світоглядне значення для учнів має питання про виникнення про¬грами — текстового редактора. Важливо, щоб учні розуміли, що саме прагнення спростити роботу з різними видами текстів (службовими па¬перами, конспектами лекцій, газетами, журналами, книгами) призвело ДО створення великої кількості текстових редакторів (ТР) або тек¬стових процесорів. Крім того, учні повинні засвоїти основні функції Текстових редакторів — забезпечення операцій введення текстів до Запам'ятовуючих пристроїв комп'ютера, редагування та форматування текстів, збереження у зовнішній пам'яті і друкування.
Об'єктом для опрацювання в цьому випадку є текст, який може скла¬датися з розділів, абзаців, символів. Крім того, в тексті можна розрізняти сторінки, таблиці, вбудовані графічні об'єкти тощо. Текст загалом, як і його складові, можна опрацьовувати за допомогою спеціального Програмного засобу — текстового редактора. Вид та характер опрацювання залежить від поставленої мети щодо вирішення конкретного
Учитель може проілюструвати (демонстраційний метод), використовуючи мультимедійний проектор, вміст різних текстових файлів після
відповідного опрацювання (тобто ознайомити учнів з результатами опрацювання). Файли повинні містити розділи, структуру, шаблони стилі, малюнки, таблиці, діаграми, формули, оздоблювальний текст, колонки, колонтитули, посилання, зміст тощо, а також приклади роз-друкованих матеріалів. Така демонстрація має важливе значення для розуміння основних характеристик та можливостей використання тек¬стових редакторів.
Учні повинні мати уявлення про основні дії користувача під час підготовки власного документа. Це може бути:
1. Введення тексту та таблиць.
2. Редагування тексту.
3.Форматування символів.
4. Форматування абзаців.
5.Вставляння малюнків, діаграм, фігурного тексту.
6. Вставляння зносок.
7. Вставляння колонтитулів.
8. Форматування сторінок.
9. Вставляння предметного покажчика. 10.Вставляння змісту.
11. Оформлення титульного аркуша.
Доцільно на макеті деякого документа продемонструвати кожну із його складових.
Теоретичну частину можна почати з нагадування того факту, що за допомогою комп'ютера можна опрацьовувати текстові, графічні, число¬ві та звукові повідомлення різних типів подання.
Найчастіше застосовують ПК для роботи з текстами. Терміни «тек¬стова інформація» і «символьна інформація» використовуються як синоніми. З точки зору комп'ютера текст — це будь-яка послідовність символів із комп'ютерного алфавіту. Зовсім не обов'язково, щоб такий текст був поданий на одній з природних мов (українській, російській, англійській тощо). Це можуть бути математичні або хімічні формули, номери телефонів, числові таблиці тощо. Основне, щоб усі використо¬вувані символи входили до комп'ютерного алфавіту.
Під час ознайомлення учнів з роботою в середовищі текстового редактора слід повторити питання кодування символьної інформації, оскільки воно пов'язане з правилами збереження на екрані текстової інформації. Важливо, щоб учні засвоїли, що будь-який текст — це послідовність символів. Символьний алфавіт комп'ютера містить 256 знаків. Один символ займає в пам'яті комп'ютера 1 байт. Усі символи в алфавіті пронумеровані від 0 до 255. Кожному номеру (тобто символу) відповідає 8-розрядний двійковий код від 00000000 до 11111111. Цей код — двійковий номер символу. Таблицю, в якій у відповідність символам ставляться їх десяткові номери і двійкові коди, називають таблицею кодування. Найпоширенішою таблицею на персональних комп'ютерах є таблиця кодів ASCII. He всі коди відображаються на екрані у вигляді символів. Деякі с управляючими — управляють друком виведенням на екран. Можна навести приклади кодування текстової інформації за допомогою ASCII коду (American Standard Code >rvhange of Information).
Учні повинні знати, що під час використання найпростіших текстових редакторів тексти зберігають у формі текстових файлів, які складаються тільки з символів, що входять до таблиці кодування символ -— 1 байт). Текст у них ділиться на рядки. Кожен рядок закінчується кодом кінця рядка.
Потужніші редактори зберігають тексти в інших нетекстових форматах — про це на перших уроках можна не розповідати. Коли таке питання виникне, слід пояснити, що означає нетекстовий формат збереження текстової інформації і як ця інформація зберігається в пам'яті комп'ютера.
Після того як учні ознайомились з різними прикладами опрацювання текстової інформації, можна провести з ними узагальнюючу бесіду для виділення основних функцій систем опрацювання текстів.
Далі доцільно виділити чотири основні функції, які реалізують тек¬стові процесори. їх для наочності можна подати у вигляді схеми.
Після вивчення основних можливостей використання і функцій текстового редактора логічно перейти до вивчення основних режимів та вказівок конкретного текстового редактора.
Перше ніж навести режими роботи, доцільно надати можливість учням самостійно на основі повторення основних функцій ТР виділити їх. У цьому випадку методично виправданою є евристична бесіда, під час якої виділяються логічні лінії стосовно функцій текстового редак¬тора та режимів його роботи. До основних режимів роботи редактора можна віднести: введення та редагування тексту; форматування (тексту або його складових: символів, абзаців, розділів, сторінок, таблиць, малюнків тощо); орфографічної та граматичної перевірки; обмін із запам'ятовуючими пристроями; друкування; налагодження інтерфейсу та параметрів роботи ТР.
Після ознайомлення з кожним з режимів окремо учням можна запропонувати виділити та класифікувати відповідним чином систему вказівок ТР. Практика свідчить, що доцільним є такий порядок вивчен¬ня можливостей використання конкретного текстового редактора:
1. Завантаження та вихід з середовища текстового редактора.
2. Вивчення складових інтерфейсу. Робота з вікнами. Одержання довідок.
3. Завантаження текстових файлів, які зберігаються в зовнішній пам'яті. Збереження тексту на зовнішніх носіях.
4. Переміщення по тексту. Об'єкти і правила роботи з ними. Прави¬ла виділення об'єктів. Контекстне меню. Правила роботи з меню.
5. Редагування тексту. Режими вставляння/заміна. Робота з фраг¬ментами тексту: виділення, вставляння, переміщення, копіюван¬ня, видалення.
6. Форматування тексту. Робота з символами. Абзац та параметри його форматування.
7. Робота з таблицями.
8. Шаблони документів. Стилі. Поля. Форми.
9. Виконання графічних операцій в середовищі текстового редак¬тора. Вставляння різних документів, створених за допомогою різних прикладних програм, що працюють під управлінням опе¬раційної системи MS Windows,
10. Структура документа. Зміст. Параметри форматування розділів.
11. Злиття документів.
12. Друкування документів.
13.Підтримка роботи з документами в мережі.
14. Макровказівки.
Розпочинаючи вивчення вказівок конкретного текстового редактора, слід пояснити учням, що для ознайомлення з таким редактором необхідно усвідомити поняття середовища програми, а саме меню, рядки повідомлення та статусу, робоче поле. Всі складові середовища текстового редактора слід показати учням в режимі демонстрації або за допомогою мультимедійного проектора чи спеціальних програм-майстрів. Практика свідчить, що часто вчителі інформатики вивчення текстового редактора зводять лише до вивчення конкретних команд конкретного текстового процесора, не пояснюючи, як опрацьовується текст, а це призводить до звичайного «репродуктивного навчання», так званого «точного», при якому учні запам'ятовують лише призначення клавіш чи значків, не заглиблюючись у сутність процесу, що відбувається. Експериментально доведено, що такий підхід до вивчення багатьох питань та понять інформатики є шкідливим як для учнів так і для вчителів.
Під час вивчення текстового редактора слід ще раз звернути увагу учнів на поняття інтерфейсу та його розуміння. Інтерфейс — це сукупність засобів, за допомогою яких користувач може управляти текстовим редактором. Сьогодні найпопулярнішим є інтерфейс у формі меню, з якого можна вибирати різні команди (послуги) текстового редактора. З подібним інтерфейсом учні найчастіше зустрічаються сьогодні під час роботи з різними програмами для розв'язування практичних задач, тому цьому необхідно приділити особливу увагу.
Як унаочнення можна запропонувати учням копії екранів із зовнішнім виглядом різних текстових та графічних редакторів для порівняння та визначення відповідних складових інтерфейсу в кожному з них.
Після пояснення доцільно запропонувати учням побудувати схему інтерфейсу стандартного текстового редактора, яка потім може стати орієнтиром як для створення аналогічної для іншого середовища, наприклад, електронних таблиць, так і для узагальнень (мал. 5.30).
Під час роботи з програмами крім меню на екрані висвічується рядок стану, в якому подається інформація про поточний стан текстового редактора (режими роботи, позиція курсору тощо). Доцільно детально пояснити, що конкретно відображається в рядку стану, запропонувати систему відповідних усних вправ.
Під час роботи в середовищі MS Word на початку роботи слід пояс¬нити зміни зовнішнього вигляду курсора. На перших кроках роботи зі текстовим редактором доцільно пропонувати учням для використання довідкові таблиці.
Світоглядне значення має питання про зв'язок оперативної пам'яті з середовищем при роботі з документом. Тому необхідно звернути увагу учнів на поняття робочого вікна, інших відкритих вікон, зв'язок між екраном дисплею та повним обсягом текстового файла, буфером тощо. Корисним при цьому може бути такий матеріал.
Текст, що опрацьовується за допомогою текстового редактора, зберігається в оперативній пам'яті і візуально може бути поданий у вигляді рулону паперу (поділеного на сторінки в деяких текстових редакторах). Проте довжина і ширина його здебільшого такі, що не поміщаються повністю на екрані. Таким чином, екран можна вважати своєрідним вікном, через яке користувач переглядає текст. Для переміщення цього вікна над текстом використовуються спеціальні клавіші. Існують текстові редактори, що дозволяють відкривати кілька таких вікон для відповідної кількості текстів.
Крім основної пам'яті, де під час роботи з текстовим редактором Зберігається текст, використовуються ще додаткові «аркуші» пам'яті, до яких належать «аркуш» видалених рядків, буфер («кишеня») для збері¬гання фрагментів тексту, що копіюються, довідник (підказка або help),словник.
Переміщуючи курсор, можна переміщувати вікно відносно основного тексту. Наявність курсора на робочому полі вказує на те, що текстовий редактор знаходиться в режимі введення та редагування тексту. Координати курсора в тексті (або на сторінці) — номери рядка і стовпчика, де знаходиться курсор — відображаються в рядку стану середовища текстового редактора.
Тип текстового редактора, який вивчається, не повинен суттєво впливати на методику вивчення. В основу методики навчання доцільно покласти індуктивний підхід з використанням методу доцільних задач, кожна з яких спрямована на засвоєння учнями конкретних важливих характеристик програми для роботи з текстом та його складовими, як об'єктами.
Завдання при цьому можуть бути двох типів:
1. Учням пропонується ввести з клавіатури деякий текст та подати його в певному вигляді.
У цьому випадку учневі, з одного боку, самостійно важко знайти Помилку в результатах виконання завдання та оцінити правильність його виконання, 3 іншого — більшість учнів не мають навичок швидкого введення тексту з клавіатури, тому під час виконання такого типу Завдань значна частина уроку витрачається, на жаль, на введення тексту. На формування вмінь та навичок його опрацювання за допомогою текстового редактора залишається мало часу, тому вчитель не досягає навчальної мети уроку.
Тому-то такого типу завдання краще пропонувати учням не під час вивчення нового матеріалу, а під час узагальнення та повторення.
2. Учням пропонується завантажити з диска заздалегідь створений текстовий файл та подати його в конкретній формі, вимоги до зовніш¬нього вигляду якого учні одержують у роздрукованому вигляді. Таким чином учень вже на початку роботи має перед очима зразок (очікуваний результат опрацювання текстових повідомлень) і його завдання полягає в тому, щоб привести вже набраний текст до вказаного вигляду, вико¬ристовуючи засоби текстового редактора.
Завантаження з диска підготовлених матеріалів звільняє учнів від введення з клавіатури текстів -— вивільняється значна частина уроку.
При цьому завдання можуть бути подані з різними рівнями підказок щодо їх виконання:
1-й тип завдань: до тексту, що зберігається на диску, надається очікуваний результат його опрацювання (роздруковану відповідним чином, відформатовану копію тексту) та послідовність дій із зазначен¬ням вказівок, які необхідно виконати для подання заданого тексту в потрібному вигляді.
2-й тип завдань: до тексту та надрукованого очікуваного результату пропонується список вказівок, які допоможуть досягти мети завдання, але в цьому випадку відсутній алгоритм його виконання.
3-й тип завдань: учневі пропонуються лише деякі узагальнені вка¬зівки щодо виконання завдання.
4-й тип завдань: підготовлений текст супроводжується лише очіку¬ваним результатом, вказівки відсутні. Учень самостійно добирає методи опрацювання тексту.
Учителю перед проведенням кожного уроку слід чітко формулювати мету вивчення матеріалу та уточнювати, які знання і вміння повинні бути сформовані, намагатися для кожного з виділених вмінь та навичок добирати конкретні завдання різних типів.
4. Вивчення основних можливостей використання текстового редактора MS Word
Для прикладу розглянемо методику вивчення основних можливос¬тей використання текстового редактора MS Word.
Основними об'єктами під час роботи з текстовим редактором є: файл, символ, абзац, сторінка, розділ.
Кожний об'єкт має свої властивості. Наприклад, об'єкт Текст має такі властивості:
• вид шрифту (кегль, гарнітура, колір);
• стиль абзацу;
• параметри сторінки.
Об'єкт Фігурний текст має властивості;
• вид шрифту (кегль, гарнітура, колір);
• форма тексту;
• спеціальні ефекти (тінь, нахил, поворот);
• розміщення на сторінці.
Об'єкт Малюнок мас властивості:
• формат графічного файла;
• розмір, масштаб;
• колір;
• розміщення на сторінці.
За допомогою вбудованих до середовища ТР засобів можна викону¬вати різні операції над його об'єктами.
Для кожного з об'єктів у середовищі ТР існує своя система вказівок, кожна з яких викликається одним із способів: 1) вибором пунктів меню (основного чи контекстного); 2) за допомогою функціональних і управ¬ляючих клавішів.
Далі доцільно навчити учнів завантажувати ТР, відкривати тексто¬вий файл та вносити до нього деякі зміни. Для внесення змін до тексту в середовищі ТР існують вказівки (послуги):
• вставляння та видалення символів;
т: • перехід з верхнього до нижнього регістра та навпаки;
зміна розкладок клавіатур (російська, українська, англійська тощо). Для відпрацювання цієї групи операцій можна запропонувати практичні завдання на комп'ютері.
Пошук документів
Учителю доцільно спочатку разом з учнями за аналогією з правилами файлів у середовищі операційної системи сформулювати правила пошуку потрібного файла-документа за допомогою середовища текстового редактора.
Слід звернути увагу учнів, що за допомогою полів, які розташовані у нижній частині діалогового вікна Відкривання документа, яке викликається вказівкою Файл/Відкрити, можна виконувати простий пошук документів. Для цього достатньо встановити у відповідних полях значення, що відповідають потрібному критерію пошуку, та скористатися кнопкою Знайти.
Далі вчителю необхідно пояснити призначення кожного з двох полів, які використовуються для організації простого пошуку файла та виконати набір вправ.
Аналогічно на дедуктивному рівні можна розібрати з учнями правила організації розширеного пошуку, який здійснюється за вказівкою Сервіс/Знайти. Учні повинні засвоїти, що для організації пошуку необ¬хідно сформувати критерії такого розширеного пошуку. Список крите¬ріїв пошуку відображається у спеціальному полі.
При першому зверненні до діалогового вікна Знайти перший рядок критерію пошуку вже створено: Тип файлів збігається з Документи Word(*.doc, * dot, *.htm, *.html, 8.url, *.rtj).
Більшість рядків критеріїв пошуку складається з трьох елементів: Властивість, Умова, Значення.
Список критеріїв можна доповнити так. У списку Властивість вибрати потрібну властивість, вибрати умову із списку Умова (список умов залежить від вибраної властивості), та за необхідності у полі Значення слід ввести значення, що відповідає вибраній властивості.
Для логічного зв'язку введених до відповідного поля з набором умов слід вибрати умову / (чи АБО) та клацнути на кнопці Додати.
Крім того, діалогове вікно з умовами містить три опції для пошуку; З урахуванням регістру, Папка, Перегляд підкаталогів. Як правило, під час пошуку файлів не звертається увага на написання літер імен файлів (малі чи великі). При включенні опції 3 урахування регіст¬ру пошук буде здійснюватися з урахуванням малих та великих літер в імені файла.
У полі Папка можна вибрати потрібний диск та папку, де буде орга¬нізовано пошук.
При ввімкненні опції Перегляд підкаталогів пошук виконувати¬меться не лише у папці, що вказана в полі Папка, а й у всіх вкладених папках цієї папки.
Під час розширеного пошуку слід також враховувати, що будь-яка інформація, яку було введено до полів їм 'я файла, Тип файла діалого¬вого вікна Відкриття документу, автоматично перетворюється на рядки критеріїв пошуку.
У полі Значення для встановлення критеріїв пошуку використову¬ються спеціальні символи:
* — довільна кількість довільних символів.
? — довільний символ.
& або пропуск — логічний зв'язок І.
, — логічний зв'язок АБО,
- — логічне заперечення.
Варто звернути увагу учнів на використання логічних операцій OR, AND, NOT, які не записуються явно при такому пошуку. Крім того, вчитель повинен з учнями з'ясувати, в яких випадках при збільшенні чи зменшенні критеріїв масив для здійснення пошуку розширюється, а в яких — звужується, та зробити відповідні висновки.
На перших кроках формування вмінь варто використати такі типи завдань, в яких критерії пошуку вже задано, а учням необхідно зробити висновок, яка інформація шукається.
Для закріплення знань та вмінь учням пропонується виконати прак¬тичні завдання на комп'ютері.
Наступний етап вивчення ТР — навчання учнів роботи з файлами. Спочатку слід зазначити всі операції, які дозволяється виконувати з файлами в середовищі ТР.
Редагування та форматування тексту
Спочатку слід ознайомити учнів з процесом редагування, що означає перевірку та виправляння тексту при підготовці до друку. Важливо під¬креслити, що редагування можна виконувати вручну та використовую¬чи відповідні вбудовані засоби текстового редактора.
Учням слід запропонувати при виконанні вправ здійснити виправ¬лення помилок в тексті двома способами.
Учні повинні зрозуміти, що при автоматичній перевірці орфографії до середовища текстового процесора підключається словник, за допо¬могою якого і здійснюється перевірка. Такий словник слід підключати до ТР. Разом з тим обсяг та вміст словника обмежені. Крім того, учні по¬винні усвідомлювати, що якщо слово відсутнє у словнику, то система його виділятиме, як слово з помилками, і його слід додати до словника.
Разом з тим учні повинні уявляти особливості перевірки українського тексту, тому доцільно їм розповісти про існування спеціальних про¬грам, призначених для перевірки українського правопису, які доповню¬ють текстовий процесор. Прикладом такої програми є програма Рута.
Можна запропонувати учням скласти свій словник спеціальних термінів з деякої предметної галузі та підключити його до перевірки основного тексту.
Доцільно пояснити учням як здійснюється перевірка граматики та розстановка перенесень. Але цей матеріал не обов'язковий і до нього краще повернутися пізніше, або запропонувати учням за допомогою вбудованої довідки в середовищі ТР самостійно з'ясувати ці питання. Слід зауважити, що для самостійного вивчення будь-якого питання учням завжди необхідно пропонувати систему відповідних запитань.
Практика свідчить, що пояснення режиму форматування символів потребує систематизації вказівок, призначених для форматування, особ¬ливо під час розгляду текстових редакторів типу MS Word.
Спочатку слід означити поняття процесу форматування: під фор¬матуванням тексту розуміють процес оформлення символу (слова, речення), абзацу, сторінки, розділу. Учні повинні усвідомити, що при форматуванні змінюється не сам текст, а його зовнішній вигляд.
У текстовому редакторі MS Word існують два способи формату¬вання тексту:
• пряме форматування виділених фрагментів;
• стильове форматування, за допомогою якого можна переформатувати відразу кілька абзаців без попереднього їх виділення.
Спочатку доцільно розглянути пряме форматування тексту на прик¬ладах форматування символів та абзацу. Основна графічна одиниця тексту — це символ. Послідовність символів створює текст. Формату¬вання символів — зміна параметрів символів. Доцільно продемонстру¬вати за допомогою таблиці 5.3 можливості форматування символів.
Спочатку слід навчити учнів змінювати зовнішній вигляд символів (і в такий спосіб зовнішній вигляд і слів та речень, оскільки вони скла¬даються з символів), а потім перейти до вивчення правил форматування абзацу. При цьому доцільно використовувати дедуктивний метод, тобто спочатку пояснити та побудувати схему, на якій відобразити основні параметри форматування, а потім за допомогою системи завдань закріпити одержані теоретичні знання учнів.
Як самостійна робота над схемою учням пропонується до кожного параметра форматування дібрати приклади.
Далі слід звернути увагу на правила форматування абзацу, пояснив¬ши, що в середовищі MS Word вважається абзацом, оскільки учні з уро¬ків мови знайомі зовсім з іншим тлумаченням цього терміну. Абзац — це фрагмент тексту, набирання якого закінчується натисненням клавіша Enter. Для абзацу можна змінити такі параметри форматування: параметри форматування символів та параметри форма¬тування абзацу (відступи, тип вирівнювання, інтервал між рядками, положення на сторінці тощо).
Після пояснення правил форматування абзацу можна запропонувати для виконання вправи-завдання:
Далі доцільно зупинитися на форматуванні тексту за допомогою стилю. Стиль — характерний вид, який виражається у деяких власти¬востях художнього оформлення. Доцільно пояснити, що існують два види стилю: стиль символу та стиль абзацу.
Як свідчить практика поняття стилю не очевидне для учнів. Доцільно провести аналогію до стилю в одязі чи архітектурі. Будова стилем — побудова спеціальних елементів. Оформлення тексту за певним стилем означає призначення певних параметрів для подання символів або абзаців. Учні повинні усвідомити, що стильове форматування значно спрощує процес форматування документів. Зміст цієї операції полягає в тому, що абзацам певного зовнішнього вигляду (в тому числі заголовкам) або словам призначається певний стиль, що містить дані про параметри об'єкта. За необхідності зміни стилю всіх однотипних об'єктів достатньо змінити параметри стилю, при цьому всі ці об'єкти будуть автоматично переформатовані. Використання стилів дозволяє уникнути необхідності вручну змінювати формат кожного об'єкта окремо. Зручно застосовувати стильове форматування у великих за обсягом докумен¬тах. Невеликі документи можна оформити прямим форматуванням.
Далі доцільно пояснити учням, як можна вибрати стиль із списку всіх, що використовуються в документі. В цьому випадку стилі можна розглядати як об'єкти, які мають властивості та з якими можна викону¬вати певні операції.
Для створення учнями власних стилів можна запропонувати для використання певні алгоритми, які можуть розглядатися як орієнтовна основа дій.
Наприклад, для створення стилю символів такий алгоритм матиме вигляд:
1. Звернутись до послуги Формат/Стиль.
2. Натиснути кнопку Створити.
3. У списку Стиль вибрати пункт Символ.
4. У списку Заснований на стилі вибрати потрібний стиль,
5. Натиснути кнопку Формат.
6. Внести зміни до відповідних параметрів форматування симолів.
7. У полі їм я задати ім'я стилю.
8. Натиснути кнопку Ок для повернення до діалогового вікна Стиль.
9. Натиснути кнопку Закрити,
Потім необхідно пояснити учням правила роботи із заголовками та підзаголовками, а саме:
1. Заголовки в тексті пишуть великими літерами.
2. Переноси слів у заголовку не дозволяються.
3. Великий заголовок ділиться за змістом на кілька рядків.
4. У кінці заголовка крапка не ставиться, інші розділові знаки збе¬рігаються,
5. Заголовок завжди розташовується на одній сторінці з текстом, до якого належить. Якщо заголовок розташовується у кінці сторінки, то після нього повинно бути не менше трьох рядків тексту. Якщо заголовок потрапляє на початок сторінки, але не на перший рядок, то перед ним повинно бути не менше чотирьох рядків поперед¬нього тексту.
6. Текст від заголовка пишуть через два-три інтервали.
7. Підзаголовки пишуть маленькими літерами без підкреслення. Правила розташування підзаголовків такі самі, як і заголовків. Відстань між підзаголовком і заголовком, як правило, становить два інтервали.
Використання таблиць
Цікавим та нестандартним можна зробити ознайомлення учнів з таблицями та можливостями їх використання в тексті. Спочатку доціль¬но пояснити учням, що таблиці можна вставити до тексту двома спосо¬бами: за допомогою спеціальної послуги, яка викликається за вказівкою Таблиця/Вставити таблицю, та за допомогою засобу малювання таблиць - Учні повинні усвідомити, що при опрацюванні таблиць можна також виділити набір об'єктів: таблиця, рядки, стовпчики, клітинки. Кожний із об'єктів має властивості та набір операцій. Для ознайомлення учнів з ос¬новними з таких властивостей слід використати метод доцільних задач.
Робота з малюнками
Інтерес викликає в учнів робота з малюнками в середовищі ТР. Учням необхідно пояснити, що використання ТР MS Word дозволяє вставляти ілюстрації із колекції малюнків MS ClipArt, а також малюн¬ки, створені в будь-якому графічному редакторі або відскановані зобра¬ження. Крім того, використовуючи MS Word, можна створювати графіч¬ні об'єкти за допомогою вбудованого графічного редактора.
Учні повинні знати, що малюнки можуть бути точковими, які не можна розгруповувати (наприклад, малюнки у форматі BMP) або ма¬люнки типу метафайла, які можна розгрупувати на окремі графічні об'єкти (малюнки в форматі WMF, що складають колекцію ClipArt). Важливо, щоб учні з'ясували, що малюнок можна помістити до будь-якого місця в документі. Будь-який малюнок вважається окремим об'єктом документа, а тому має певні властивості і з ним можна виконувати певні операції.
Перед виконанням будь-якої дії з малюнком його слід виділити (обрамляється у тимчасову рамку з маркерами розміру). Далі можна за¬пропонувати учням дослідницьку самостійну роботу щодо визначення дій, які можна виконувати з ілюстраціями. Для цього учням пропону¬ються відповідні запитання.
Необхідно пояснити також поняття макету сторінки, продемонстру¬вати зміну її параметрів, вставляння колонтитула, номера та ознайо¬мити учнів з режимом перегляду документа перед друкуванням.
Після ознайомлення учнів з правилами роботи в середовищі тексто¬вого редактора з основними об'єктами-файлами, символами, абзацами, таблицями, вбудованими об'єктами, сторінками доцільно запропону¬вати учням підсумкові комплексні індивідуальні лабораторні та творчі роботи, навчальні проекти.
Практика свідчить, що такий індуктивний метод вивчення можливо¬стей використання середовиша дає кращі результати, ніж традиційний для старшого шкільного віку — дедуктивний.
Для узагальнення знань учні після закінчення кожної вправи роз¬повідають уголос алгоритм виконання завдання, яким вони користу¬вались, обговорюють його з іншими учнями, а потім знаходять раціональніший шлях. На лабораторній роботі їм пропонується самостійно виконати аналогічне завдання та письмово зробити узагальнений висновок. Перед виконанням завдання вчителю слід чітко сформулювати вимоги до оформлення висновку. Бажано, щоб у висновку не містилось конкретних назв вказівок, які використовувались при виконанні завдань, а речення були узагальненими. Це дає змогу засвоювати не конкретні вказівки конкретного редактора, а принципи виконання опе¬рацій з текстами за допомогою спеціального середовища, яке постійно змінюється.
Молодшим школярам можна на одному комп'ютері показати прави¬ла виконання конкретного завдання, а потім запропонувати самостійну роботу. Практика показує, що якщо учні раніше не залучалися до дослід¬ницької .роботи, то така методика повинна застосовуватися вчителем поступово, ускладнюючи самостійну роботу від завдання до завдання, а інколи доцільно допомагати учням при виконанні всієї вправи.
Такий підхід до вивчення текстового редактора дає можливість учням за необхідності перейти до опрацювання тексту в іншому анало¬гічному середовищі.
