Методика навчання основних можливостей використання глобальної мережі Інтернет часть1
Методика навчання основних можливостей використання глобальної мережі Інтернет.
1. Методика навчання принципів функціонування та ресурсів Інтернет.
2. Методика навчання роботи з електронною поштою.
3. Методика навчання створення HTML-документів.
1. Методика навчання принципів функціонування та ресурсів Інтернет.
Відомості про принципи будови глобальної мережі Інтернет є світоглядними, тому слід ретельно пояснити їх учням. При цьому варто використати методи навчання, що спираються на асоціативне ми¬слення учнів.
До основних навчальних завдань при вивченні цього матеріалу можна віднести формування в учнів уявлень та знань про:
• закономірності та об'єктивну необхідність виникнення глобаль¬ної мережі;
• призначення Інтернету як комунікаційного середовища, за до¬помогою якого можна обмінюватися інформацією між комп'ютера¬ми всього світу;
• основні ресурси Інтернету;
• необхідність використання спеціального програмного забезпе¬чення для кожного ресурсу мережі;
• принципи об'єднання комп'ютерів у мережі;
• необхідність певного спеціального апаратного та програмного забезпечення для під'єднання до мережі Інтернет;
• необхідність певних стандартів комунікаційного середовища: адресація комп'ютерів, правила передавання повідомлень (прото¬коли);
• наявність деяких каналів зв'язку між комп'ютерами, що розта¬шовуються один від одного на певних відстанях;
• існування в мережі Інтернет двох типів комп'ютерів — серверів та робочих станцій (клієнтських машин);
• використання сервісних програм (для роботи із ресурсами Інтер¬нету) двох типів — програм-серверів та програм-клієнтів.
Ознайомлення з можливостями Інтернету доцільно проводити у два етапи. Спочатку разом з учнями можна обговорити:
• виникнення комп'ютерної мережі та стрімкі темпи розвитку як самої глобальної мережі, так і її ресурсів і послуг;
• розробки та функції спеціальних пристроїв (маршрутизаторів) ДЛЯ об'єднання різних комп'ютерів, створення єдиної системи адрес Для здійснення можливостей спілкування та передавання інформації між комп'ютерами, розташованими по всьому світу;
• існування системи правил передавання інформаційних та про¬грамних ресурсів;
• апаратні, програмні та інформаційні ресурси глобальної мережі, інші світоглядні питання з організації та розвитку Інтернету.
На другому етапі навчання передбачається дати учням необхідні знання та сформувати навички щодо користування основними по¬слугами Інтернету та правилами роботи зі спеціальним програмним забезпеченням.
Спочатку разом з учнями доцільно з'ясувати джерела, з яких лю¬дина може одержати інформацію. До них належать:
• будь-які прояви оточуючого світу;
• спілкування між людьми.
Окрім того, слід нагадати учням основні засоби зберігання, по¬дання, передавання повідомлень для того, щоб потім показати, як ці засоби можуть перетворюватися на аналогічні електронні послуги глобальної мережі Інтернет, функціональні можливості яких постійно розширюються. До таких засобів належать:
• книги, журнали, газети та інші періодичні видання;
• конференції, семінари, лекції, телебачення, радіо;
• листування між окремими людьми;
• робота в архівах, бібліотеках тощо.
Використовуючи такий підхід у поданні матеріалу, вчитель зможе докладно пояснити основні можливості та послуги Інтернету й шля¬хи розширення напрямків його використання у різних сферах жит¬тєдіяльності.
Виникнення комп'ютерної мережі Інтернет
Учням слід довести об'єктивну потребу виникнення глобальної мережі.
Доцільно обговорити з учнями також і питання, що стосуються виникнення та розвитку комп'ютерних мереж. Як правило, учні самі здогадуються (або ж у ході бесіди мають дійти висновку), що спочат¬ку виникли локальні комп'ютерні мережі, а вже пізніше з'явилася необхідність об'єднати їх між собою для більш широкого цілісного інформаційного та комунікаційного простору. Так виникла об'єктивна потреба створення глобальної мережі, яка сьогодні об'єднує багато мереж, побудованих на основі різних апаратних та програмних засо¬бів, з одного боку, а з іншого — на основі використання єдиних стан¬дартів. Таке комунікаційне середовище почало називатися Інтер¬нет — інтернаціональна комп'ютерна мережа.
Доцільно надати учням коротку історичну довідку про виникнення системи Інтернет. Маршрутизація повідомлень в Інтернеті
Важливо, щоб учні розуміли, що в глобальній мережі Інтернет не¬має ні президента, ні директора, вона функціонує завдяки наявності певних стандартів взаємодії комп'ютерів та встановлених на них про¬грам. Світоглядне значення для учнів має розуміння ними необхід¬ності розв'язання двох проблем при створенні Інтернету.
При поясненні нових термінів, назв спеціальних пристроїв та програм не слід намагатися давати формальні їх означення та пояснення, досить звернути увагу на тлумачення слів міст та шлюз, що допоможе учням зрозуміти їх призначення.
Можна запропонувати учням дати відповіді на запитання:
1. 3 якою метою людина будує мости?
2. В яких випадках і для чого використовуються шлюзи? Мости використовуються з метою з'єднати між собою ділянки суші над водою чи над проваллям або споруди, щоб дістатися від однієї до іншої, не спускаючись на землю, або ділянки земної суші (тверді) по різні боки від деякої перешкоди, щоб дістатися від однієї ділянки до іншої, обминаючи перешкоди (над ними) (залізниці, автомагіст¬ралі тощо). Сама назва — міст — підкреслює, що об'єднуються деякі різні предмети однакової природи. Тлумачний словник містить таке означення мосту: «...те, що є проміжним між чим-небудь, з'єднує щось». Якщо об'єднуються дві мережі, що працюють за однаковими принципами, то комп'ютерне обладнання разом із відповідним про¬грамним забезпеченням, яке використовується для забезпечення зв'яз¬ку між мережами, дістало назву «міст».
Люди використовують шлюзи для переведення суден з одного вод¬ного простору в інший, який відрізняється від першого рівнем води. Якщо потрібно об'єднати дві чи кілька мереж, побудованих за різними принципами на базі відмінного апаратного та програмного забезпе¬чення з використанням різних мов для подання повідомлень, вини¬кає необхідність у спеціальному комп'ютері з програмним забезпе¬ченням для переведення даних із формату, прийнятому в одній мережі, у формат іншої мережі. Такі комп'ютери з відповідним про¬грамним забезпеченням називаються шлюзами.
Аналогічно до призначення мостів та шлюзів відповідні електронні пристрої разом з їхнім програмним забезпеченням призначаються для об'єднання відповідно однакових та різних за принципами організації та функціонування мереж.
З'єднання різних локальних мереж за допомогою використання спеціальних пристроїв доцільно продемонструвати.
Мости та шлюзи виконують функції пристроїв — маршрутизаторів, необхідних для маршрутизації повідомлень, які направляються від комп'ютера однієї мережі до комп'ютера іншої мережі. Для визначення маршруту від одного місця збереження повідомлень до іншого за до¬помогою цих пристроїв автоматично визначаються найкоротші або незавантажені шляхи для передавання повідомлень між комп'ютера¬ми, що знаходяться в глобальній мережі Інтернет.
Окрім того, необхідно було б створити умови, щоб комп'ютери «розуміли» один одного та «домовлялися» між собою. Це було зроб¬лено шляхом розробки угод — протоколів, які визначають правила передавання та одержання даних. Поняття протоколу також доціль¬но роз'яснювати, спираючись на асоціативне мислення. Можна на¬вести приклади протоколів, які використовують учні при складанні екзаменів з будь-якого предмета, правил поведінки в кіноконцертній залі чи перукарні, правил спілкування з лікарем у поліклініці — все це набори правил для спілкування, які можна назвати протоколами. Існують правила (протоколи), за якими проводяться зустрічі прези¬дентів різних країн, правила (протоколи) проведення олімпійських ігор, правила (протоколи) переїзду перехрестя на автомобільних шляхах тощо. Не слід намагатися дати формальне означення понят¬тю протокол обміну інформацією між комп 'ютерами, головна мета — розуміння того, що такі правила (протоколи) існують, вони міжна¬родні, і їх обов'язково необхідно дотримуватися (вони повинні бути встановлені на комп'ютері користувача), інакше повідомлення мо¬жуть не дійти до адресата або залишаться для нього незрозумілими.
Згодом потрібно ввести також поняття набору протоколів (паке¬ту протоколів) та розглянути конкретні приклади протоколів, які використовуються для забезпечення віддаленого зв'язку засобами електронної пошти, телеконференцій тощо.
Інформаційний зв'язок в Інтернеті
До світоглядних можна віднести відомості про те, що таке хребет Інтернету {Backbone — магістральні канали), як до нього приєдну¬ються організації, що забезпечують надання послуг Інтернету і нази¬ваються провайдерами (від англ. to provide — забезпечувати).
Слід зауважити, що при вивченні правил використання глобаль¬ної мережі Інтернет учні зустрічаються з досить великою кількістю англомовних термінів, тому доцільно пропонувати їх переклад. По-перше, це дозволяє зрозуміти зміст поняття, по-друге, допомагає учням поповнити свій англомовний словниковий запас.
Важливо, щоб учні розуміли, що до ВаскВопе провайдери під'єднуються за допомогою каналів зв'язку (і є власниками цих каналів) та за допомогою комп'ютерного вузла, до якого підходить канал. Кожен вузол — це один чи кілька потужних комп 'ютерів-cepвepiв (від англ. to serve — обслуговувати), ресурси яких можуть використовуватися при роботі на інших комп'ютерах. Останні називаються робочими стан¬ціями, або комп'ютерами клієнтів. До ресурсів комп'ютерів-серверів належать також повідомлення, які зберігаються на серверах у файлах різних типів. Із точки зору користувача мережа Інтернет є сукупністю великих вузлів, які об'єднуються між собою каналами зв'язку. Провайдер обслуговує колективних та індивідуальних кори¬стувачів, забезпечує їх певним набором послуг, необхідних при ви¬користанні ресурсів Інтернету. Ресурси Інтернету — це все апаратне (комп'ютери, засоби зв'язку, засоби передавання і прийняття повідом¬лень) та інформаційне (програми і дані) забезпечення, що викори¬стовується в мережі.
Особливу увагу учнів слід звернути на те, що провайдери надають можливість використовувати не тільки канали зв'язку, а й різноманітні повідомлення, дані, програми, що зберігаються на серверах. При цьому користувачі можуть розмістити персональний інформаційний сервер на апаратному забезпеченні провайдера та отримати електронну адресу такого сервера.
Далі доцільно пояснити учням поняття канал зв'язку. Це дозволить їм зрозуміти принципи передавання повідомлень між комп'ютера¬ми, розташованими поблизу чи на великих відстанях один від одно¬го. При цьому, з одного боку, необхідно використовувати порівнян¬ня та аналогію, а з другого — спиратися на структуровані схеми, що відображають відповідні класифікації.
Канали зв'язку можна порівнювати з транспортними системами вантажних чи пасажирських перевезень. Транспортування може здійснюватися повітрям (літаками, аеростатами та ін.), залізницею або водою (човни, пароплави та ін.), суходолом (автомобілі, потя¬ги, кінні екіпажі, верблюжі каравани тощо). Залежно від середовища транспортування добирають і відповідний засіб пересування.
Доцільно розглянути з учнями основні характеристики каналів зв'язку.
Під час бесіди можна з'ясувати з учнями питання про те, в яких випадках доцільно використовувати зв'язок між комп'ютерами за до¬помогою кабелів різних типів, а в яких — безпровідний зв'язок через радіоефір. Така бесіда дозволяє підвищити емоційність уроку та ак¬тивізувати пізнавальну діяльність учнів.
Ресурси Інтернету
Необхідно звернути увагу учнів на те, що саморозвиток Інтернету відбувається шляхом його розширення за рахунок включення нових компонентів. Зростання і розвиток відбуваються одночасно і збалан¬совано у трьох напрямах, які відповідають трьом основним складо¬вим Інтернету: апаратному, програмному та інформаційному.
Далі доцільно зупинитися окремо на кожній зі складових та обго¬ворити такі запитання:
1. Як подана кожна зі складових?
2. Які функції виконує?
3. Де може знаходитися та зберігатися?
4. Як можна знайти кожну зі складових?
5. Який доступ може бути організований до кожної зі складових? Вивчення цих понять можна побудувати за допомогою бесіди, в якій вчитель задає питання, учні обговорюють їх, а потім вони разом доходять відповідних висновків.
1. Апаратна складова
Спочатку слід пригадати, як подана апаратна складова Інтернету: комп'ютери різних моделей і систем, лінії зв'язку будь-якої фізичної природи і пристрої, що забезпечують механічне та електронне сти¬кування між комп'ютерами і лініями зв'язку. Всі апаратні компонен¬ти Інтернету можуть діяти в єдиній глобальній мережі як на постійній, так і на тимчасовій основі. Важливо пояснити учням, що фізичний вихід з ладу або відключення на деякий час окремих ділянок Інтер¬нету, а також непрацездатність деяких комп'ютерів, що входять до глобальної мережі, ніяк не впливає на можливість функціонування самої мережі.
Спираючись на асоціативне мислення учнів, можна розглянути як аналог апаратної складової Інтернету, наприклад державні та регіональні мережі автомобільних доріг. Вихід з ладу окремої ділянки ав¬томагістралі між двома пунктами не повинен перешкоджати руху транспорту між цими пунктами. Якщо дорожня мережа добре розви¬нена, то завжди знайдеться маршрут об'їзду такої ділянки.
З учнями слід виділити спільні ознаки двох розглянутих систем. Окрім того, доцільно звернути увагу на їх суттєві відмінності. Інтер-нет має не плоску, на відміну від автодорожньої мережі, а просто¬рову структуру, що забезпечує більш швидкий та якісний зв'язок. Пе¬редавання даних не обов'язково повинно відбуватися кабельними каналами зв'язку.
2. Програмна складова
При обговоренні питання програмної складової глобальної мережі Інтернет учні повинні спробувати самі дати відповіді на запитання: як саме забезпечується спільна робота технічно несумісного облад¬нання, комп'ютерів різних типів, які з'єднуються лініями зв'язку, що базуються на найрізноманітніших фізичних принципах. Спеціальні програми, які працюють на комп'ютерах, під'єднаних до мережі Інтер¬нет, дозволяють перетворювати дані таким чином, щоб їх можна було передавати різними каналами зв'язку і відтворювати на різних ком¬п'ютерах. Програми «слідкують» за дотриманням єдиних протоколів, забезпечують цілісність даних, які передаються, контролюють стан мережі та при виявленні уражених чи переобтяжених ділянок мережі оперативно перенаправляють потоки даних на інші ділянки.
3. Інформаційна складова
Під час бесіди учням доцільно надати можливість висловити свою думку про те, що належить до інформаційної складової. Вони повинні усвідомити, що інформаційна складова в Інтернеті подається мере¬жевими документами, тобто документами, які зберігаються на ком¬п'ютерах, під'єднаних до Інтернету. Ці документи можуть бути різно¬го типу: текстового, графічного, звукового (звукозаписи), відео (відеозаписи) тощо.
Характерна особливість інформаційного компонента полягає в тому, що він може бути розподіленим. Учителю необхідно ретельно пояснити цей термін та з'ясувати суттєві його ознаки, а потім наве¬сти приклади. Так, при перегляді на екрані книги, яка зберігається в Інтернеті, текст може поступати з одних джерел, звук і музика — з других, графіка — з третіх, а примітки — з четвертих. Таким чи¬ном, первинні документи, що зберігаються в Інтернеті, пов'язані між собою гнучкою системою посилань. її створюють автори документів У зручному для них вигляді. В результаті можна говорити про те, що Утворюється деякий інформаційний простір, який складається з ве¬ликої кількості взаємопов'язаних документів. Цей простір нагадує павутину. До неї можна увійти з боку будь-якої нитки, а далі пере¬міщуватися між документами і досліджувати павутину за власним бажанням.
4. Поняття про ресурси Інтернету
Одним із основних понять цієї теми є поняття ресурсу глобальної мережі. В Інтернеті трьом основним компонентам відповідають такі типи ресурсів: апаратні, програмні та інформаційні. Всі види ресурсів Інтер¬нету є чиєюсь власністю і це не один власник, їх велика кількість. Власність може бути приватна, корпоративна, державна і громадська.
Важливо, щоб учні усвідомили, що кожний ресурс Інтернету (як апаратний, програмний, так і інформаційний) має свою адресу, ос¬кільки комусь належить і знаходиться в певному конкретному просторі.
При поясненні особливостей апаратних ресурсів слід звернути увагу учнів на два суттєвих моменти:
1. Під'єднуючись до Інтернету, клієнт реально використовує апа¬ратні ресурси того комп'ютера, за допомогою якого забезпечується під'єднання. У цьому комп'ютері для вирішення завдань користувача виділяються частини потужності процесора, оперативної пам'яті та у багатьох випадках — частина запам'ятовуючого простору на жорст¬ких дисках або накопичувачах іншого типу.
2. Кожний комп'ютер, під'єднаний до Інтернету, має свою уні¬кальну адресу.
Користувачі Інтернету експлуатують фізичні ресурси ліній зв'язку, по яких передаються сигнали, що відходять від комп'ютера користу¬вача, їх пропускна спроможність може бути дуже великою, особливо для оптоволоконних і космічних ліній, але вона не є нескінченною. При перевантаженні сповільнюється час проходження даних, між сигналами починається інтерференція, яка спричиняє перебої і по¬втори передавання. Це означає, що кожний новий користувач Інтер¬нету, який використовує апаратні ресурси глобальної мережі, дея¬кою мірою ускладнює роботу інших ділянок Інтернету. На потужних ділянках Інтернету, які обладнані високопродуктивними комп'ютер¬ними системами і високошвидкісними стволами ліній зв'язку, це не¬помітно. На ділянках, оснащених застарілою технікою і примітивни¬ми каналами зв'язку, вплив одних користувачів на якість роботи інших дуже великий.
Програмні ресурси Інтернету подані програмами, які функціону¬ють у складі мережевого обладнання. Роботу користувача глобальної мережі обслуговують тисячі програм, що працюють на тих комп'ю¬терах, через які проходять їх запити до постачальників інформації. Усі ці програми комусь належать на правах власності (їх виробникам) і за правом на використання (тим, на чиїх комп'ютерах вони вста¬новлені). Без таких програм користуватися різними послугами Інтернету неможливо. Одні програми встановлюються на робочіх станціях користувачів, які мають зв'язок з Інтернетом; інші програми встанов¬люються на вузлових комп'ютерах, що забезпечують певні послуги у глобальній мережі.
Інформаційні ресурси Інтернету зображені документами, які збері¬гаються на комп'ютерах, під'єднаних до глобальної мережі. Залежно від власності ці ресурси можуть бути відкритими або закритими. В останньому випадку для звернення до них необхідно пред'явити пра¬ва; як правило, це відбувається шляхом оголошення свого реєстра¬ційного імені (login) і пароля (password). Права доступу або придба¬ються користувачем (оплачуються), наприклад, — при зверненні до комерційних ресурсів, або видаються користувачеві адміністрацією, наприклад для співробітників підприємства, установи, відомства.
Велику частину інформаційних ресурсів Інтернету складають відкриті ресурси: тексти, зображення, звуко- і відеозаписи й ін.
Способи під'єднання до Інтернету
Важливо, щоб учні усвідомили, що для під'єднання комп'ютера до глобальної мережі Інтернет необхідно мати: спеціальне комунікаційне обладнання, канал зв'язку та спеціальні комунікаційні програми.
У систематизації матеріалу допомогу може надати схема класифікації апаратного та програмного забезпечення глобальної мережі.
Учні повинні знати, що залежно від бажань та фінансових можливо¬стей користувач вибирає один із двох способів доступу до Інтернету:
• прямий доступ через виділений (спеціальний) канал зв'язку;
• доступ за викликом з використанням модему і комутованої телефонної мережі.
Детальніше вчителю доцільно зупинитися на модемному під'єднанні. Важливо пояснити учням, що для роботи з модемом використо¬вується спеціальне програмне забезпечення, яке після встановлення модема на комп'ютер також слід проінсталювати та налагодити. Ка¬налом зв'язку між комп'ютером і вузлом провайдера може слугувати звичайна (комутована АТС, коли зв'язок встановлюється через спе¬ціальні комутатори на телефонних станціях), або спеціально виділена телефонна лінія. Під час бесіди доцільно обговорити типи і характе¬ристики АТС.
Бажано також сформувати уявлення учнів про пакетний та каналь¬ний способи передавання повідомлень, які використовуються при роботі в мережі Інтернет. Для цього можна запропонувати учням порівняти дві служби: телефонну і залізничну, виділити їх спільні та відмінні риси. Така інформація є для учнів світоглядною, .хоча не¬обов'язковою для вивчення.
Наприкінці доцільно підвести учнів до висновку про те, що для під'єднання звичайного користувача до мережі Інтернет за допомо¬гою телефонного зв'язку необхідно:
• придбати і під'єднати до комп'ютера модем (вважається, що те¬лефон існує);
• встановити на комп'ютер необхідне спеціальне програмне забез¬печення для роботи в Інтернеті;
• укласти угоду і встановити з провайдером зв'язок за допомогою постійного з'єднання (виділеної лінії) або тимчасового з'єднання (доступ за викликом).
Слід звернути увагу учнів на те, що спеціальне програмне забез¬печення для роботи в Інтернеті поділяється на два класи:
• програми-сервери, які знаходяться на вузлових комп'ютерах мережі і обслуговують комп'ютери користувачів;
• програми-клієнти, які знаходяться на комп'ютерах користувачів і посилають запити до сервера.
Слід підкреслити, що інформаційні ресурси в мережі Інтернет зберігаються на комп'ютерах-серверах у вигляді файлів. Користувачі, що мають доступ до мережі, отримують цю інформацію за допомо¬гою програм-клієнтів. При цьому програма-клієнт посилає через комп'ютерну мережу запит до сервера. У відповідь на запит сервер надсилає до комп'ютера, де знаходиться програма-клієнт, необхід¬ний файл або повідомлення про відмову, якщо файл із тих чи інших причин недоступний. Взаємодія клієнт-сервер відбувається за певни¬ми правилами — протоколами.
Учні повинні розуміти, що програми-сервери і програми-клієнти не є універсальними: для кожної мережевої послуги використовується своя програма-сервер і своя програма-клієнт.
Адресація в Інтернеті
Питання про надання комп'ютерам, які мають зв'язок з Інтерне-том, конкретних адрес є важливим та світоглядним, тому доцільно провести з учнями відповідну бесіду.
При поясненні створення унікальних адрес апаратних ресурсів Інтернету доцільно спиратися на асоціативне мислення учнів, на¬водячи приклади з життя та практики. Ідентифікатор комп'ютера в мережі нагадує поштовий індекс або звичайний телефонний но¬мер (наприклад 266-48-15). Крім того, учні повинні усвідомити, який зв'язок мають між собою IP та до¬менна адреса і чому найчастіше на практиці використовують саме до¬менну адресу.
Після пояснення правил утворення електронної адреси комп'ю¬тера в мережі Інтернет доцільно провести бесіду з учнями про DNS-сервер для того, щоб вони зрозуміли, як між собою пов'язані IP та Доменні адреси. Слід зауважити, що інформація про роботу DNS-серверів не є обов'язковою для учнів, тому не слід кон¬тролювати знання учнів із цієї теми. Але як свідчить практика, розу¬міння цього матеріалу є світоглядним і допомагає учням зрозуміти сутність процесу, що відбувається при передаванні повідомлень у мережі.
Послуги Інтернету
Далі необхідно в першому наближенні, без зайвих деталей, озна¬йомити учнів з основними послугами, які надаються користувачам глобальної мережі Інтернет.
При детальнішому розгляді послуг Інтернету доцільно спочатку обговорити з учнями питання: Для чого використовується Інтернет ? Вони мають усвідомити головне, що Інтернет для користувача є джерелом одержання послуг. Інтернет — це Мережа мереж. Якщо не занурюватися вглиб і не аналізувати його архітектуру, тоді умов¬но можна вважати, що Інтернет — це один гігантський суперкомп'ю¬тер, До якого може під'єднатися будь-хто, в кого є власний комп'ю¬тер модем, угода із сервіс-провайдером і лінії зв'язку з ним; і цей суперкомп'ютер управляє багатьма службами. Саме ці служби і надають користувачеві конкретні послуги. Тому, коли говорять про робо¬ту в Інтернеті та вміння використовувати Інтернет у своїй професійній діяльності, мають на увазі не «вміння взагалі», а знання використан¬ня деякої конкретної служби або набору найчастіше використовува¬них служб.
Можна запропонувати учням для розуміння поняття служби роз¬глянути, наприклад залізничну мережу країни як аналог Інтернету. В її складі можна виділити служби: пасажирські приміського обслу¬говування, постачання промислових товарів, поштово-багажні, дис¬петчерські, обслуговування та ремонту шляхів і багато інших. Такі служби насамперед розрізняються організацією роботи та правила¬ми (протоколами) їх використання, і при цьому основне фізичне обладнання майже однакове. Правила-протоколи передбачають певні права і обов'язки як для клієнтів, так і для служб. Доцільно, щоб учні пригадали обов'язки і права пасажирів далекого слідування і в при¬міських електричках.
Бесіда, організована таким чином, повинна привести до виснов¬ку, що існує значна кількість служб Інтернету, вони всі використо¬вують одні й ті самі апаратні ресурси. Разом із тим, служби розрізня¬ються програмними ресурсами та забезпечують доступ до різних інформаційних ресурсів.
У людському розумінні служба — це система, призначена для за¬безпечення послуги певного конкретного типу. В інформаційних технологіях у поняття «служба» прийнято включати більш вузьке ро¬зуміння — це дві програми, що «взаємодіють» між собою певним чи¬ном. Одна з цих програм називається сервером, інша — клієнтом. Спосіб взаємодії між ними визначається протоколом служби.
Ці дві програми можуть бути встановлені як на одному, так і на Різних, віддалених між собою комп'ютерах. Там же може працювати і програма, яка забезпечує взаємодію між ними, тобто яка підтри¬мує протокол відповідної служби.
При роботі з Інтернетом більш актуальним для обговорення й є Розуміння розподіленої служби, для застосування якої програма-клієнт знаходиться на одному комп'ютері, а програма-сервер — десь в іншій точці земної кулі.
Важливо звернути увагу учнів на те, що під поняттям клієнта розуміють не людину (користувача послуг), а програму, яка встанов¬люється на його комп'ютері. Сервер — це не комп'ютер постачаль¬ника послуг, а програма, яка працює на його комп'ютері.
На комп'ютері користувача може бути встановлено багато клієнтів різних послуг, а на фізичному мережевому сервері може бути вста¬новлено багато програмних серверів, які забезпечують роботу різних служб.
Учні також повинні засвоїти, що нові служби в Інтернеті народ¬жуються щодня, і щодня деякі служби припиняють своє існування. Але завданням для всіх служб є надання спільного доступу до своїх ресурсів або забезпечення спільного використання своїх ресурсів. Служби, які одержали широку популярність і довели свою корисність, розвиваються прискореними темпами. їхні інформаційні ресурси народжуються завдяки праці багатьох людей, і для них розробляють¬ся найзручніші програми-сервери і розповсюджуються нові програми-клієнти.
Сьогодні найбільш популярною є служба World Wide Web, або просто Web чи Веб, оскільки її відрізняє особлива комфортність ро¬боти і вона надає доступ до найбільших масивів інформаційних ре¬сурсів.
Для пояснення основних послуг Інтернету доцільно згадати мате¬ріал про основні джерела, з яких людина може одержувати інформа¬цію, та засобів збереження і передавання повідомлень та вказати на відповідні послуги у глобальній мережі.
Файлові архіви
Підсумовуючи інформацію про файлові архіви, вчителю доціль¬но звернути увагу на такі положення:
1. В Інтернеті існують вузли, які мають спеціальні сервери, де збе¬рігаються файли (найчастіше — це програми різного призначення). Кожний із таких серверів має свою доменну адресу, яку також мож¬на знайти в Інтернеті.
2. Для організації доступу до файлів на файлових серверах кори¬стувачу необхідно встановити на своєму комп'ютері спеціальну про¬граму, що забезпечує зв'язок із FTP-серверами.
У процесі обговорення основних послуг мережі Інтернет доціль¬но послідовно будувати схему, що містить класифікацію послуг ме¬режі Інтернет.
Робота з гіпертекстом
При ознайомленні учнів з однією з основних послуг Інтернету — WWW, слід акцентувати увагу на таких поняттях:
• гіперпосилання;
• гіпертекст;
• Веб-сервер;
• Веб-документ, його збереження та унікальна адреса;
• програми-браузери.
При цьому головною метою є розуміння суттєвих ознак цих по¬нять і не більше, оскільки тільки після початкового ознайомлення з цим сервером іде більш глибоке його теоретичне і практичне ви¬вчення. При поясненні понять доцільно продемонструвати конкрет¬ний Веб-документ (наголосити на його авторах, місці збереження та адресі) та деякі можливості програми-браузера. Ознайомлення з WWW-послугою можна побудувати у вигляді бесіди. Спочатку слід зауважити, що комп'ютерні технології дозволили розширити мож¬ливості звичайного тексту, який зберігається в книжках, створивши спеціальний електронний текст, з яким можна працювати тільки на комп'ютері, і який називається HTML-текстом (Hyper Text Markup Language — мова для розмітки гіпертексту).
Учителю доцільно з'ясувати основні дії людини при опрацюванні звичайної книжки, а також енциклопедії: опрацювання тексту, ро¬бота зі змістом, пошук потрібної інформації, використання списку літератури та алфавітних покажчиків, робота зі спеціальною довід¬ковою літературою тощо. Це допоможе учням виявити суттєві відмінності звичайного тексту від гіпертексту.
Учні повинні визначити особливості, в деяких випадках — незруч¬ності такої роботи з книгою, а потім під керівництвом учителя пока¬зати, що такі недоліки можна усунути при роботі зі спеціальним елек¬тронним тестом.
Важливо підвести учнів до розуміння того, що гіпертекст — це текст, який містить посилання на інші праці чи малюнки, що збері¬гаються на різних спеціальних серверах глобальної мережі Інтернет. При роботі з гіпертекстом можна вільно переходити від сторінки до сторінки — жодного заздалегідь установленого порядку перегляду тек¬сту не існує.
Для формування світогляду учнів та розуміння призначення теле¬конференцій доцільно обговорити спільні характеристики та визна¬чити відмінності електронного листування та написання листа до те¬леконференції.
Важливо, щоб учні усвідомили, що телеконференціями нази¬ваються обговорення або колективні дискусії на різні теми, які про¬водяться завдяки Інтернету. Обслуговування телеконференцій здійснюється за допомогою спеціальних серверів. Телеконференції нагадують звичайні конференції чи семінари, або електронні дош¬ки, де може «висловлюватися» кожен. На відміну від звичайного спілкування, всі висловлювання з питань, які обговорюються, мож¬на побачити дуже швидко і відразу ж відреагувати на них своїми по¬відомленнями.
Інтерактивне спілкування в Інтернеті
При поясненні послуги Інтернету, яка забезпечує інтерактивне спілкування людей, доцільно спиратися на відповідні асоціації, що виникають у свідомості учнів при обговоренні цього процесу. Люди найчастіше спілкуються в режимі реального часу, тобто коли вони можуть одразу одержати відповідь на свою думку, познайомитися один з одним.
Після короткого ознайомлення учнів з основними послугами Інтер¬нету доцільно, узагальнюючи вивчений матеріал, звернути увагу на те, що кожна з цих послуг підтримується спеціальним сервером про¬вайдера. Залежно від призначення сервери поділяють на:
• Веб-сервери, які дозволяють працювати з гіпертекстовими сто¬рінками;
• поштові сервери;
• сервери для роботи з телеконференціями;
• файл-сервери — сховища файлів;
• сервери, що забезпечують спілкування окремих користувачів У режимі реального часу.
Учням слід пояснити, що для кожної послуги провайдер не обо¬в'язково виділяє окремий комп'ютер. Існують випадки, коли на од¬ному потужному комп'ютері встановлюється кілька програм-серверів Для підтримки різних послуг глобальної мережі.
Доцільно підкреслити, що сервери — це спеціальні програми, які Надають певні послуги та працюють за певними правилами, «знан¬ня» яких є обов'язковим для комп'ютерів-клієнтів, без них немож¬ливо користуватися відповідними програмами, встановленими на сер¬верах. Такі правила називаються протоколами. Це означає, що для користування кожним сервером повинні існувати свої протоколи пе¬редавання даних.
При наявності вільного часу можна пояснити учням, що для до¬ступу до будь-якого сервера виділяється окремий канал, який нази¬вається портом. Кожний порт має у комп'ютері свій номер, часто порти для однакових серверів мають одні й ті самі номери. Для роботи та використання серверів необхідно для кожного правиль¬но вказати номер порту.
Важливо, щоб у процесі обговорення питань, пов'язаних із основ¬ними можливостями глобальної мережі, учні зрозуміли такі базові положення:
1. Глобальну мережу можна уявити у вигляді багатьох інформа¬ційних потоків.
2. Обов'язковою умовою для нормального обміну інформацій¬ними даними та повідомленнями, тобто для взаємодії двох сторін, є наявність єдиних правил, яких повинні дотримуватися обидві сто¬рони. Такі правила називаються протоколами.
3. Обмін інформацією між комп'ютерами здійснюється на кількох рівнях, на кожному з яких існують свої правила.
Для закріплення матеріалу можна запропонувати систему вправ та тестів.
WWW-послуга
Доцільно звернути увагу учнів на те, що інформаційні ресурси служби WWW (Wold Wide Web — Всесвітня павутина) подані Веб-документами.
Учні повинні засвоїти, що кожен елемент Веб-документа може бути посиланням на аналогічний документ, який знаходиться на ЦЩіому комп'ютері мережі Інтернет. Користувач, переміщуючись за Посиланнями, працює з усім інформаційним простором гіпермедіа як з одним цілим. Слід продемонструвати переміщення за гіперпоси-ланнями, при цьому необхідно звернути увагу учнів на зміну адрес сторінок у відповідному вікні браузера.
Учні мають зрозуміти, завдяки чому стає можливим такий зв'я¬зок. Для того, щоб мати змогу посилатися на документ (звертатися до нього, викликати його), слід знати його унікальну URL-адресу.
Учні повинні зрозуміти, що такий документ може знаходитися і на комп'ютері, з яким він працює, і на будь-якому іншому, під'єдна¬ному до мережі Інтернет, за умов знання користувачем його адреси.
Принцип дії послуги World Wide Web базується на трьох основних компонентах: це формат подання HTML-документів, НТТР-прото-ісолів передавання тексту та поняття гіпертекстового посилання. Ко¬жен із таких компонентів необхідно пояснити учням, оскільки ця інформація є світоглядною.
