Методика навчання основних можливостей використання глобальної мережі Інтернет часть2
Формат подання HTML-документів
Спочатку доцільно з учнями обговорити різницю неформатованого і форматованого тексту. Учні за допомогою вчителя повинні на¬вести приклади неформатованого повідомлення (наприклад телегра¬ма) та пояснити можливості текстових процесорів для форматування документів. Слід звернути їхню увагу на можливість здійснення фор¬матування тексту на різних типах комп'ютерів за допомогою тексто¬вих редакторів, що працюють під управлінням різних операційних си¬стем. Це свідчить про те, що не можна говорити про універсальність використання жодного текстового процесора в межах глобальної ме¬режі Інтернет для форматування та перегляду тексту.
Разом із учнями доцільно обговорити відмінності Веб-документів від друкованих і електронних документів, відформатованих у тексто¬вих процесорах. Корисними можуть стати такі запитання:
1. Чому в Інтернеті практично є недосяжним прийом форматування тексту за правою межею?
2. Чи можна бути впевненим, що текст, записаний на одному ком¬п'ютері одним шрифтом, можна переглянути і прочитати на іншому комп'ютері? Чому?
За аналогією учні можуть продовжити перелік таких відмінностей, після обговорення яких вони мають дійти висновку, що з'явилася об'єктивна необхідність уведення певного стандарту і засобів оформ¬лення тексту, якими можна користуватися в Інтернеті. Такий стан¬дарт одержав назву мови розмітки гіпертексту (Hyper Text Markup Language — HTML).
Із точки зору WWW-послуги найважливішим є гіперпосилання, яке дозволяє позначити будь-який фрагмент тексту або будь-який вбудований об'єкт і зв'язати з ним URL-адресу будь-якого іншого Документа. У цьому випадку, коли користувач якимось чином акти¬візує гіперпосилання, до Інтернету відправляється запит на поста¬чання нового документа — цей документ відкривається у вікні браузера замість попереднього. Можна у браузері відкрити нове вікно і по¬трібний документ завантажити до нього. Можна одночасно мати на екрані кілька вікон браузера, до кожного з яких завантажується окремий документ.
Слід підкреслити, що існує два типи програм: одні — для ство¬рення Веб-документів, а інші — для їхнього перегляду. Учні повинні зрозуміти, чому програми першого типу не використовуються для пе¬регляду гіпертекстових документів.
У мові HTML використовуються вказівки, які називаються тегами і які можна вставляти у звичайний текст. При відображенні такого тексту у вікні спеціальної програми для перегляду — браузера —"тещ не відображаються, але враховуються. Різні теги дозволяють певним чином виділяти заголовки, розміщувати в тексті зображення та об'єкти нетекстової природи (звукові, відео та ін.), виконувати інші операції управління зовнішнім виглядом документа на екрані ком¬п'ютера.
Окрім того, учні повинні засвоїти, що для здійснення можливості передавання гіпертекстового документа на комп'ютері повинен бути встановлений НТТР-протокол.
Принципи адресації інформаційних ресурсів
Далі доцільно розглянути структуру URL-адреси ресурсу. Вона створюється об'єднанням доменного імені комп'ютера, на якому зберігається ресурс, і шляху пошуку (шляху доступу), який веде від кореневого каталога жорсткого диска цього комп'ютера через усі вкладені каталоги до файла, який і є ресурсом.
Необхідно підкреслити, що при записуванні URL-адреси слід ура¬ховувати регістр, в якому записується кожний її окремий символ. Для відокремлення папок використовується звичайна скісна риска «/».
Перша частина URL-адреси є ідентифікатором протоколу Інтернету, який використовується для отримання доступу до ресурсу. Назва протоколу від іншої частини URL-адреси відділяється дво¬крапкою.
Для зацікавлених учнів та при наявності вільного часу можна на¬вести приклади ідентифікатора протоколу.
Потім доцільно навести приклади різних URL-адрес та розгляну¬ти з учнями їх формат.
Ознайомлення з програмою MS Internet Explorer
Наступним кроком ознайомлення учнів з WWW-послугою є ро¬бота з програмою-браузером. Спочатку з учнями слід обговорити ос¬новні функції, загальні можливості такої програми, незалежно від того, яка з них використовуватиметься в подальшому. Можна запро¬понувати такі питання для організації бесіди. Причому після обгово¬рення кожного питання доцільно наводити приклади щодо реалізації таких можливостей у різних браузерах, наприклад Internet Explorer та Netscape Navigator.
1. Встановлення і різні способи завантаження браузерів.
2. Основні частини інтерфейсу браузера: головне меню, панель інструментів, адресний рядок, вікно вмісту Веб-сторінки, рядок стану.
3. Призначення у браузерах команд головного меню, адресного рядка (списку) для введення з клавіатури повної електронної адреси або добору зі списку адрес, якими користувалися останнім часом.
4. Зміна індикаторів стану завантаження Веб-сторінки.
5. Здійснення переміщення по сторінках, що вже завантажувалися до комп'ютера протягом поточного сеансу роботи, назад та вперед.
6. Використання гіперпосилань при переміщенні по Веб-документах.
7. Поновлення зв'язку з Веб-сервером після вимушеного перери¬вання та зупинення завантаження таких сторінок.
Потім разом з учнями слід дійти висновку про основне призна¬чення програми-браузера:
завантаження Веб-сторінок з віддалених серверів разом із вбу¬дованими об'єктами;
• перегляд Веб-сторінок, отриманих із Інтернету, та відновлення вбудованих у них об'єктів;
• збереження отриманих Веб-документів на жорсткому диску ком¬п'ютера у вигляді, який дозволить в майбутньому їх переглядати ав¬тономно без під'єднання до мережі Інтернет;
• перегляд раніше отриманих та збережених на жорсткому диску Веб-документів;
• одночасне виконання операцій з кількома Веб-сторінками в різних вікнах браузера.
Потім слід запропонувати учням послідовно кількома різними способами завантажити браузер та у формі фронтальної практичної Роботи проаналізувати основні елементи робочого вікна браузера.
Завантаження документа
Потім доцільно запропонувати учням самостійно знайти та пояс¬нити різні способи завантаження Веб-документа у браузері за допо¬могою використання:
• адресного рядка;
• вказівки Файл/Відкрити;
• списку адрес;
• журналу;
• закладок.
При цьому корисним будуть підказки у вигляді копій екрану для кожного зі способів.
При обговоренні питань щодо завантаження документів слід звер¬нути увагу на такі важливі практичні поради:
1. Якщо необхідно переглянути одночасно кілька документів, то для цього використовується команда меню Файл/Створити/Вікно. На екрані комп'ютера при цьому відображається точна копія вікна Internet Explorer з усіма елементами управління, до якого можна завантажи¬ти інший Веб-документ.
2. Коли Веб-документ завантажується до браузера, його копія роз¬міщується до кеш-пам'яті комп'ютера. Це дає змогу при наступ¬ному зверненні до такого документа викликати його з кеш-пам'яті, а не копіювати документ з WWW, і тим самим прискорити процес завантаження сторінки.
3. У разі розбіжності кодування кирилиці (українського і російсь¬кого текстів), що викликає появу на екрані «незрозумілих» символів, необхідно скористатися пунктом меню Вид/Вид кодування. Для пра¬вильного відображення тексту кирилиці необхідно вибрати один із можливих варіантів кодування: Кирилиця (Win 1251), Кирилиця (ISO 8859-5), Кирилиця (K0H8-R), Кирилиця (К0И8-У).
Практика свідчить, що кожне з цих положень доцільно відпрацю¬вати за допомогою виконання практичних вправ. Особливої уваги та обговорення потребує аналіз інформації в рядку стану браузера.
Учні повинні засвоїти: якщо у вікні браузера завантажено деякий кумент, то в рядку стану відображається URL-адреса того посилання в тексті документа, над яким у цей момент розташовано кур¬сор миші.
Учні повинні зрозуміти, що процес завантаження Веб-сторінки складається з трьох етапів, які зовні відрізняються повідомленнями у рядку стану:
1. У системі DNS виконується пошук IP-адреси вузла за його до¬менним іменем.
При цьому у рядку стану відображається інформація, яка почи¬нається зі слів «Пошук вузла».
2. Встановлюється з'єднання з сервером. При цьому у рядку стану відображаються надписи типу: «З'єднання з вузлом..., Вузол знайдено, Встановлюється з'єднання, очікується відповідь...!»
3. Коли сервер «відгукнувся» і розпочав надсилати дані, в рядку стану з'являється надпис Відкривання сторінки..., який означає що здійснюється передавання даних.
Швидке орієнтування за допомогою функції пошуку. Крім того, учні повинні зрозуміти, що багато WWW-документів не можуть бути повністю виведені на екран через їх великий обсяг. Особливо це сто¬сується списків адрес, з якими користувач постійно стикається у World Wide Web. Для того, щоб швидко визначити, чи є певна тема на ак¬тивній Веб-сторінці, необхідно скористатися функцією пошуку. За її Допомогою можна переглянути текст поточного документа на на¬явність в ньому заданого ключового слова.
Доцільно ці знан¬ня закріпити за допомогою відповідної системи вправ на пошук.
Якщо дозволяє відведений на вивчення цього матеріалу час, можна додатково розглянути з учнями в режимі самостійного опрацювання питання налагодження параметрів роботи браузера.
Оскільки основним завданням використання браузера є робота з документом, який відкрито в програмі, а не з програмою, то доцільно мінімізувати площу, що займають елементи управління, і мак¬симально збільшити розмір робочої області. Такий порядок дій мож¬на відпрацювати на практичному занятті.
2. Електронна пошта
Метою вивчення теми є ознайомлення з поняттям електронної Пошти, формування вмінь і навичок користування поштовою про¬грамою — приймання, зберігання, перегляду, створення, передавання до інших віддалених комп'ютерів, видалення із запам'ятовуючого при¬строю комп'ютера поштових повідомлень.
При вивченні теми Електронна пошта доцільно спочатку з'ясува¬ти поняття «електронна пошта», після чого ознайомити учнів з про¬грамним забезпеченням для роботи з нею і правилами роботи з від¬повідними програмами.
При початковому поясненні можна порівняти електронну пошту зі звичайною, знайти спільне та відмінності, сформувати уявлення про правила складання електронної адреси, наголосити на основних складових електронного листа. Далі слід увести поняття комп'ютер¬ної поштової скриньки та її структури, пояснити функції програм¬них засобів підтримки роботи з кореспонденцією. У подальшому не¬обхідно ознайомити учнів зі схемою роботи електронної пошти для кількох абонентів, включаючи вузол зв'язку і лінії комунікацій, а також змоделювати практичну роботу з електронною поштою.
Методично обґрунтованою є така схема ознайомлення з понят¬тям електронної пошти: поняття електронної адреси, основні скла¬дові електронного листа, поняття поштової програми, яка забезпе¬чує роботу користувача з поштою; основні послуги (вказівки) будь-якої поштової програми, додаткові послуги поштових програм (адресна книга, правила впорядкування листів, правила фільтруван¬ня повідомлень, візитки, підписи тощо) і, нарешті, налагодження облікового запису та робота з поштовими серверами.
Практичну діяльність учнів доцільно організувати на основі зав¬дань лабораторних робіт, які повинні забезпечити формування по¬трібних практичних навичок.
Необхідно, щоб у класі була налагоджена та організована робота моделі електронної пошти, але вчителю на цьому не слід акцентува¬ти особливу увагу Учні повинні працювати за умов, коли повідом¬лення можна не тільки відправити, а й прийняти, ознайомитися з ним та дати відповідь. Тому для ефективної роботи учні повинні одер¬жати адресу свого комп'ютера та пароль. Краще, якщо ці дані будуть відображені на спеціальних паперових аркушах, наклеєних на зовніш¬ньому боці системного блока кожного комп'ютера.
Необхідно, щоб у класі функціонувала локальна мережа з нала¬годженими протоколами обміну інформацією, які надалі викори¬стовуватимуться поштовими клієнтами та поштовим сервером. Для сервера локальної мережі часто застосовують операційну систему Windows NT, яка містить програму поштового сервера. Тому потрібно лише налагодити протокол TCP/IP та відповідне програмне забез¬печення сервера та клієнта. Для формування вмінь учнів працювати з електронною поштою доцільно вибрати програму для підтримки роботи електронної пошти, яка найчастіше використовується на практиці і містить мінімально необхідний набір функцій. Серед великої кількості таких існуючих програм (Eudora, the Bat!, Netscape Messenger) однією з найпоширеніших, зручних та доступних є програма Outlook Express.
Методична різноманітність завдань, що розв'язуються на уроках із цієї теми, повинна бути спрямована на досягнення основної мети, д для цього слід ураховувати складність завдання, його новизну та попередні знання учнів, що дає можливість раціонально використову¬вати відведений час для роботи над певною темою. Особливо потрібно звернути увагу на постановку проблемних питань, які базуються на аналогіях із життєвими добре знайомими учням завданнями.
Щоб підготувати учнів до вивчення нового матеріалу, доцільно визначити рівень набутих ними знань, активізувати їх пізнавальну діяльність щодо подальшого вивчення предмета.
Далі розглядається питання про створення повної електронної адреси користувача для листування, проводячи порівняння зі звичай¬ною поштою: індекс, країна, місто, вулиця, квартира, прізвище, ім'я.
Учні повинні засвоїти, що існує міжнародний стандарт, за яким електронна адреса має також доменний спосіб подання, як і адреси Комп'ютерів, під'єднаних до глобальної мережі Інтернет.
Учителю доцільно звернути увагу на перелік символів, які не можна використовувати в електронній адресі. Регістр літер (рядкові/великі) в адресі значення не має, але допускається використання букв лише латинського алфавіту, цифр і знаків «-», «_». Пропуски, розділові знаки і символи кирилиці не допускаються. Необхідно пам'ятати, що навіть якщо український і латинський символи (наприклад буква «о») однаково відображаються, вони усе ж таки мають різний код, тому для комп'ютера це два різних символи.
Після виконання вправ на створення повної адреси електронної пошти користувача необхідно разом з учнями з'ясувати, які додат¬кові засоби та додаткову інформацію необхідно мати користувачеві для роботи з електронною поштою (для цього можна скористатися вже розглянутою і заповненою таблицею):
• доступ до Інтернету;
• адресу електронної пошти, яка визначається разом із провайде¬ром (постачальником послуг комп'ютерної мережі) — частину про¬понує користувач, а частину — надає провайдер;
• спеціальну поштову програму;
• спеціальну інформацію від провайдера, в якій зазначено адресу поштового сервера, призначеного для одержання пошти, та адресу поштового сервера, який займається відправленням електронної пошти;
• пароль для доступу до своєї поштової скриньки, в якій зберіга¬ються повідомлення, що надійшли користувачеві.
Про службові адреси поштових серверів, які забезпечують відправ¬лення та приймання електронної пошти, доцільно розповісти дещо пізніше — при узагальненні знань, пов'язаних з електронною поштою, коли учні вже будуть добре обізнані з основними етапами і засобами роботи з електронними повідомленнями.
Із методичної точки зору не слід відразу знайомити учнів з конк¬ретною поштовою програмою, спочатку доцільно розглянути функції таких програм.
Важливо, щоб учні розуміли, що будь-яка поштова програма по¬винна містити засоби, за допомогою яких можна створювати елект¬ронні листи. Крім того, необхідно, щоб поштова програма забезпе¬чувала відправлення підготовлених повідомлень і приймання кореспонденції, яку користувач міг би переглядати в зручний для нього час.
При поясненні матеріалу доцільно використовувати таблиці та схеми, які роблять матеріал, що вивчається, наочнішим і зрозумілішим Для учнів при цьому більшість схем бажано будувати разом - учнями, коли вони беруть участь в обговоренні окремих питань змісту теми.
Вивчаючи кожний модуль, доцільно разом з учнями навести пе¬релік основних послуг (операцій, вказівок), виконання яких повинні забезпечувати поштові програми. При цьому не слід обговорювати деталі їх виконання, наголошуючи лише на основних послугах, які подані добре знайомими для учнів із повсякденного життя дієвими словами: Створити, Відправити, Доставити, Дати відповідь тощо (такі слова використовуються як назви відповідних вказівок програми оп¬рацювання електронної пошти та відображаються на відповідних «інструментах»).
Далі доцільно розглянути основні складові звичайного листа *a паралельно продемонструвати відповідні частини електронного.
При цьому не слід відразу розповідати про службові складові пош¬тового повідомлення, а поступово, у міру вивчення, додавати такі деталі, як, наприклад, типи форматування тексту, стандарти коду¬вання символів, використання кодових сторінок, кодування приєднаних файлів, кодові таблиці для змісту листа, МІМЕ-кодування; при¬єднані файли, їх кодування та архівування, безпека інформації та можливості криптографії. Ця інформація не є обов'язковою і може розглядатися при поглибленому вивченні матеріалу.
Для кращого засвоєння матеріалу можна запропонувати учням створити словник основних понять.
Важливо, щоб учні розуміли, що для створення електронного повідомлення будь-яка поштова програма повинна містити вбудова¬ний текстовий редактор для забезпечення можливостей:
• вводити з клавіатури тексти нових повідомлень;
• використовувати при підготовці нового повідомлення шаблони для оформлення листів;
• використовувати буфер обміну для вставлення до повідомлення тексту чи малюнків або заздалегідь підготовлених файлів;
• забезпечувати користувача зручними засобами оформлення служ¬бової поштової інформації — формувачем заголовка листа, адресною книгою, адресними довідниками тощо;
• приєднувати до електронного повідомлення файли довільного формату;
• шифрувати повідомлення;
• друкувати електронні листи.
Учні повинні проговорити вголос основні етапи роботи з повідом¬ленням у середовищі будь-якої поштової програми. Тільки після цього доцільно знайомити їх із конкретною програмою. Учнів спочатку слід навчити запускати поштову програму на виконання та визначати призначення основних її складових. При цьому з самого початку не¬має потреби детально розповідати правила налагодження інтерфей¬су програми та пояснювати призначення кожної із його складових.
Якщо своєчасно при вивченні операційної системи MS Windows було приділено достатньо уваги правилам роботи з об'єктами, по¬няттю активного об'єкта та навчено учнів використовувати контек¬стне меню об'єкта, то на етапі формування навичок роботи в сере¬довищі програми підтримки електронної пошти жодних питань та труднощів у учнів не виникає.
Налагодженню поштової програми доцільно навчити учнів на¬прикінці вивчення теми, причому, не пояснюючи нового матеріа¬лу, а пропонуючи серію завдань для самостійного виконання.
Створення, відправлення та одержання електронних повідомлень
Учні повинні засвоїти правила створення електронного повідом¬лення, заповнення його складових відповідною інформацією (спо¬соби вставлення електронної адреси до поля Кому, Копія, Прихована копія, усвідомити призначення теми повідомлення тощо).
За допомогою вже заповнених діалогових вікон учителю доцільно пазом з учнями проаналізувати на прикладі всі окремі характеристики повідомлення та дати усні вправи, в яких за виглядом діалогового вікна потрібно визначити:
• адресу одержувача та спосіб її формування: набір з клавіатури чи добір з адресної книги;
• адреси тих, хто одержуватиме копії;
• адреси тих, хто одержуватиме приховані копії;
• тему повідомлення;
• підпис;
• вміст повідомлення;
• назву та формат файла, що приєднується до повідомлення;
• тип важливості повідомлення.
Далі учні повинні засвоїти правила щодо електронного повідомлен¬ня, заповнення електронної адреси та теми повідомлення
Перш ніж виконувати операції стосовно відправлення електрон¬них листів, необхідно з учнями усно проаналізувати основні поля діалогового вікна при здійсненні такої операції та продемонструвати Приклади заповнення відповідних полів.
Далі учні разом з учителем створюють однакове повідомлення (фронтальна робота) для перевірки роботи та налагодження пошто¬вої програми, вводять свою електронну адресу до відповідного діа¬логового вікна та надсилають таке повідомлення самі собі. Спочатку не є доцільним звертати увагу учнів на правила форматування тек¬сту повідомлення та вид кодування, основне завдання учнів — зро¬зуміли правила виконання за допомогою поштової програми таких етапів роботи з електронною поштою, як створення поштового по¬відомлення, відправлення, одержання пошти.
Якщо учні одержали листи, які відправили самі собі, що підтвер¬джує коректність роботи поштової програми, то можна запропону¬вати кожному з них надсилати повідомлення своїм сусідам у комп'ю¬терному класі. Це означає, що кожен учень після виконання вказаних Дій повинен одержати по два листи. Для виконання такого завдання слід обговорити принципи створення електронних адрес кожного Комп'ютера у комп'ютерному класі, де вони працюють. Це необхід¬но ще й для того, щоб учні знали електронні адреси своїх сусідів та мали змогу надсилати їм повідомлення.
Далі потрібно навчити учнів давати відповіді на повідомлення. Доцільно, щоб після пояснення призначення команди Відповісти та відпрацювання її учнями, вони самостійно вказали спільні ознаки та відмінності команд Створити повідомлення та Відповісти.
Практика свідчить, що при поясненні правил виконання основ¬них команд поштової програми найбільший методичний ефект мож¬на отримати при використанні заздалегідь підготовлених плівок з екранними копіями, де подані діалогові вікна, в яких відображається конкретна інформація, заповнена користувачем, або ж мультиме¬дійного проектора.
Окрім того, доцільно скористатися правилами-орієнтирами, щ0 характеризують елементи відповідних діалогових вікон. Особливо ко¬рисними вони є при виконанні учнями самостійних завдань під час проведення лабораторних робіт.
Далі потрібно з учнями розглянути питання про відправлення звичайних та прихованих копій електронних повідомлень. Учням мож¬на запропонувати після відправлення своїм сусідам двох повідомлень, одного із прихованою копією, а другого — зі звичайною копією, самостійно з'ясувати різницю між ними та подати висновки у вигляді таблиці або правила. Можна пояснити також призначення такого параметра листа, як Важливість.
При аналізі вказівки про перенаправлення поштових повідомлень Необхідно, щоб учні визначили схожість та відмінність між різними Режимами роботи поштового редактора. Узагальнити знання учнів можна, побудувавши разом з ними схему.
Інколи вчителю доцільно використовувати методичний прийом, Коли учень одержує від нього навчальне завдання, для виконання якого застосовуються команди, які ще не пояснювалися. При формуванні Практичних навичок в учнів, як свідчить практика, використання та¬кого прийому може виявитися досить плідним. Вони намагаються са¬мостійно знайти відповідь на проблемне запитання, тим самим привчаються до самостійного вивчення можливостей програм будь-яко¬го призначення. Далі учням пропонується узагальнити матеріал та скласти правило застосування такої команди.
Далі доцільно пояснити призначення папок Вхідні, Вихідні, Відправ¬лені, Видалені, Чернетки. Вивчення цього матеріалу з учнями слід буду¬вати на базі актуалізації знань та вмінь. Можна повторити правила роботи в середовищі MS Windows із папками: відкривання папки, пе¬ренесення інформації з однієї папки до іншої, копіювання вмісту папки тощо. Учні можуть самостійно дійти висновку, як за зовнішніми ознаками відрізняти папку з непрочитаними повідомлен¬нями; папку, що має вкладені папки, тощо.
На цьому етапі не слід вимагати від учнів створювати власні папки та переміщувати повідомлення. Головне — розуміти призначення папок. Учитель може запропонувати учням зробити спробу видалити одну зі стандартних папок або змінити їхнє ім'я чи перемістити папку до іншого місця.
Формування навичок роботи учнів слід проводити на основі ви¬конання конкретних завдань. Завдання повинні бути дібрані за прин¬ципом від простого до складного. Доцільно, щоб кожне наступне завдання спиралося на сформовані знання та вміння учнів, з одного боку, а з другого, передбачало необхідність ознайомлення учнів з но¬вими командами або параметрами поштової програми.
Приєднання файлів до електронного листа
Далі доцільно пояснити учням, як до листів приєднати файли, а також обґрунтувати необхідність архівування великих за обсягом файлів при їх відправленні на значні відстані. При організації бесіди вчитель може запитати в учнів: чи дозволяється до звичайного листа додавати малюнки, листівки, гроші, дискети, продукти харчування, звукову листівку, відеофільм, відеокасету тощо?
При обговоренні такого питання важливо, щоб учні зрозуміли, що до звичайного листа можна додавати об'єкти, які вже були ство¬рені раніше, але вони повинні мати відповідні розміри та формат. Така актуалізація знань учнів дозволить пояснити процес приєднання файлів до електронних повідомлень.
При з'ясуванні питань із теми доцільно використовувати порівнян¬ня звичайної та електронної
Після проведеної з учнями бесіди доцільно для закріплення їхніх знань дати практичну роботу на відправлення різних файлів у зви¬чайному вигляді та у стисненому. При цьому можна запропонувати Учням відправити один одному спочатку звичайний текстовий файл, Потім за тією ж адресою той самий файл, але у архівованому вигляді. Таке завдання створює можливість учням порівняти, по-перше, дов¬жину повідомлень, що передаються електронною поштою на відстань, По-друге, оцінити час, потрібний для передавання таких повідомлень, по-третє, демонструє практичну значущість матеріалу (у даному випадку — знання архіваторів), що вивчається на уроках інформатики.
Потім слід запропонувати учням створити у графічному редакторі рисунок, зберегти його у файлі, стиснути, а потім спробувати надіс¬лати поштою по черзі два графічних файли. На такому прикладі діти повинні побачити, як довго передається графічна інформація, особ¬ливо, якщо вона відправляється не у стислому вигляді (це означає, що двійкові коди, за допомогою яких подається графічна інформа¬ція, досить довгі і для їх збереження вимагається значний обсяг запа¬м'ятовуючого пристрою комп'ютера).
Тут же учні повторюють та відпрацьовують уміння розкривати одержані архіви та звичайні файли, аналізувати їхній вміст, запису¬вати отримані матеріали на диск.
При роботі над завданнями для самостійного виконання учням може надати допомогу правило-орієнтир, яке попередньо обгово¬рюється та створюється разом з учнями.
Адресна книга
Необхідно ознайомити учнів з основними способами збереження інформації в адресній книзі, з можливостями групування електрон¬них адрес та швидкого їх пошуку, використання адресної книги для добору електронної адреси, імпортування та експортування адресної книги.
Пояснення призначення адресної книги доцільно будувати, звер¬таючись до аналогій зі звичайною поштою. У випадку, коли людина веде інтенсивне листування, у неї виникає необхідність записувати адреси людей до спеціальної записної книги, з якими вона має ли¬стуватися. Аналогічна потреба виникає у користувачів при роботі з електронною поштою.
Спочатку доцільно пояснити учням правила заповнення адресної книги, звернувши увагу на те, яка інформація при її заповненні є обов'язковою, а яка доцільною. Як свідчить практика, пояснення краще проводити або з використанням мультимедійного проектора, або заздалегідь підготовлених кодограм з екранними діалоговими вікнами, або скориставшись спеціальною програмою демонстрації роботи будь-якої програми на всіх робочих станціях, наприклад MS Netmeeting.
Далі учням пропонується переглянути вміст адресної книги, по¬яснити, що поштовою програмою всі електронні адреси одержаних листів можуть бути автоматично занесені до адресної книги (при відпо¬відному налагодженні набору послуг програми). Тому в адресних книгах Учнів після виконання попередніх завдань повинно бути як мінімум три адреси.
Учні повинні розглянути характеристики однієї з електронних адрес адресної книги, а потім доповнити адресну книгу адресами двох-трьох друзів класу, з якими вони бажають листуватися. Допомогу учням може надати відповідне правило-орієнтир, яке до¬вільно створити разом з ними.
Далі слід навчити учнів використовувати адресну книгу для запов¬нення адрес при створенні електронного листа. При цьому варто підкреслити, що при використанні адресної книги в полі Кому запи¬сується не сама електронна адреса, а спеціальним чином записане посилання на електронну адресу, яке є підкресленим ім'ям адресата. Також слід звернути увагу учнів на те, що можна записувати кілька адрес, а також, що адресна книга може використовуватися при за¬повненні полів Копія, Сліпа копія.
Світоглядним для учнів та практично значущим є поняття груп адрес, що дозволить учням у подальшому опанувати поняття списку Розсилання.
Відправити повідомлення за групою адрес можна, створивши Поштовий список, що містить кілька адрес електронної пошти. При відправленні повідомлення достатньо ввести до поля Кому назву групи. Кількість груп, що створюються, не обмежується. Одні й ті самі контакти (електронні адреси окремих адресатів) можуть входити до Різних груп. Можна запропонувати учням побудувати алгоритм створення групи самостійно з використанням рисунків екранних копій відповідних діалогових вікон, які в цьому випадку висту¬пають у ролі орієнтувальних основ дій.
Як домашнє завдання учням можна запропонувати скласти уза¬гальнений алгоритм створення та заповнення адресної книги.
Потрібно також з'ясувати з учнями питання про параметри по¬штової програми, за якими автоматично формується адресна книга для абонентів, що надсилають листи.
Якщо дозволяє відведений на навчання час, доцільно також звер¬нути увагу учнів на корисність експортування та імпортування адресної книги, тобто на використання адресних книг, які були створені за допомогою інших поштових програм, та конвертування (перетворен¬ня) адресної книги, створеної за програмою Outlook Express до при¬датного при використанні інших програм вигляду.
Призначення телеконференцій
Щоб пояснити поняття телеконференції та виділити їхні основні ознаки, доцільно навести приклади інформаційних послуг із повсяк¬денного життя, схожих на функціонування телеконференцій. Наприк¬лад, газети з оголошеннями, до яких може написати кожна людина, придбати їх чи передплатити на певний термін. Такі газети, як пра¬вило, відрізняються за тематикою. У деяких газетах повідомлення відбирають і редагують, а деякі приймають і друкують усі повідом¬лення без винятку. При цьому кожен, хто має доступ до такої газе¬ти, ознайомлюється з матеріалами, які там надруковані, і може в разі потреби дати відповідь або написати будь-кому з авторів.
Насамперед, доцільно зазначити, що телеконференції, групи новин, новини Usenet, news — це синоніми, тому такі терміни можна викори¬стовувати однаково.
Телеконференціями називаються обговорення або колективні дис¬кусії на різні теми, які проводяться за допомогою мережі Інтернет. Телеконференції нагадують звичайні конференції чи семінари, в яких може висловлюватися кожний. На відміну від спілкування через га¬зети, всі висловлювання з питань, які обговорюються, можна поба¬чити дуже швидко і миттєво відреагувати на них створенням свого повідомлення.
Можна визначити особливості конференцій:
• конференція — це каталоги електронних повідомлень (статей);
• електронні повідомлення, об'єднані в тематичні групи, які ут¬ворюють ієрархічну структуру;
• повідомлення конференцій завжди доступні для читання;
• у конференціях можна публікувати власні електронні повідом¬лення;
• матеріали конференцій зберігаються на спеціальних серверах Новин, які синхронно «обмінюються» новими публікаціями;
• існують локальні (регіональні) групи конференцій, які не роз¬повсюджуються за межі певних регіонів;
• існують глобальні групи конференцій, які доступні користува¬чам усього світу;
• сервери конференцій поділяються на вільно доступні та доступні Для користувачів певного провайдера;
• для роботи з телеконференціями потрібна клієнтська програма.
Необхідно звернути увагу учнів і на недолік послуг телеконфе¬ренцій, які не дозволяють для спілкування миттєво зв'язуватися з адресатами.
Загальні принципи роботи з телеконференціями
Учні повинні зрозуміти наявність груп у телеконференціях. Для цього вчитель може запропонувати їм пояснити можливість зручно працювати з великою кількістю повідомлень, що надходять до телеконференцій.
У світі існує кілька десятків тисяч груп новин, і в кожній групі щотижнево проходить від кількох десятків до кількох тисяч повідом¬лень, тобто загальносвітовий щотижневий потік повідомлень вимі¬рюється мільйонами. Зрозуміло, що контролювати все, що відбуваєть¬ся У світі, неможливо. Така проблема розв'язується за допомогою поділу всієї системи телеконференцій на групи. Кожен користувач у такій системі може вибрати для себе лише ті тематичні групи, які його цікавлять.
Далі, перш ніж аналізувати конкретну клієнтську програму, що підтримує роботу з новинами, необхідно разом з учнями узагальни¬ти принципи роботи з телеконференціями. Найкращим методом для цього може стати бесіда, побудована на частково пошуковій основі.
Після обговорення загальних принципів роботи з телеконференціями доцільно звернути увагу учнів на створення та призначення імен груп телеконференцій.
З учнями доцільно повторити схему взаємодії клієнта і сервера в комунікаційному середовищі Інтернету при використанні послуг ро¬боти з телеконференціями. Послуги телеконференцій до¬ступні через програму-клієнт новин, яка працює за певними прави¬лами з програмою-сервером новин. Саме така програма-клієнт разом із комп'ютером є засобом для зберігання, опрацювання і об¬міну інформацією в телеконференціях.
Для проведення практичних занять із телеконференцій у комп'ю¬терному класі з мережею вчителю доцільно встановити на сервер, що керує комп'ютерною мережею, програму-сервер новин, налаго¬дити відповідні протоколи передавання повідомлень, створити групи телеконференцій, що були запропоновані учнями.
Доцільно з учнями обговорити порядок дій користувача для ро¬боти із сервісом телеконференцій.
При ознайомленні з конкретною програмою для роботи з теле¬конференціями необхідно спочатку згадати та повторити основи функ¬ціонування цієї послуги Інтернету, а потім поставити завдання пе¬ред учнями знайти основні команди для роботи з новинами та їх логічне відображення у вигляді кнопок панелей інструментів або відпо¬відних пунктів меню в програмному забезпеченні. Учні повинні на¬вчитися свідомо використовувати потрібні послуги програми роботи з телеконференціями.
Форум
Далі доцільно пояснити учням поняття форуму, визначивши спільні ознаки форуму та телеконференції, і обов'язково разом з уч¬нями в процесі бесіди з'ясувати відмінності форуму та телеконфе¬ренції. Форум — це інструмент для спілкування на Веб-сайті. Для ви¬користання цього засобу для обміну повідомленнями користувачеві не потрібно встановлювати та налагоджувати клієнтську програму, достатньо за допомогою будь-якої програми-браузера завантажити потрібну сторінку сайту за її адресою та просто заповнити відповідну форму на сайті.
Учням доцільно запропонувати взяти участь у форумі, спочатку пояснивши правила роботи та етикету: не писати листа до телекон¬ференції та форуму, якщо попередньо не ознайомився зі статутом визначеної групи новин, намагатися додержуватися тематики цієї гру¬пи та утримуватися від неприкритої реклами, не посилати в групу величезних листів та не привертати уваги до своїх листів за допомо¬гою будь-яких хитрощів.
Пошук інформації в Інтернеті
Учні повинні навчитися орієнтуватися в інформаційному просторі мережі Інтернет, ознайомитися з механізмами пошуку інформації в тематичних каталогах та індексних базах даних, навчитися викори¬стовувати інструменти для організації пошуку в базах даних, будува¬ти запити і правильно оцінювати знайдену інформацію, уточнювати пошуковий запит, уміти отримувати потрібну інформацію із першо¬джерел.
При навчанні методів пошуку інформації в Інтернеті спочатку необхідно пригадати основні інформаційні і комунікаційні послуги мережі Інтернет, які є джерелами для одержання інформації (мал. 5.1), та підкреслити, що кожний із них може стати середовищем пошуку відповідних даних, у кожному з яких існують спеціальні правила орга¬нізації такого процесу.
Далі доцільно звернути увагу учнів на організацію пошуку інфор¬маційних об'єктів у кожному виділеному ресурсі глобальної мережі Інтернет.
Учні повинні одержати спочатку загальне уявлення про пошукові служби, з'ясувати їх призначення та структуру. Слід зауважити, що пошукові служби існують для зручності роботи у World Wide Web. При організації роботи з пошуковою службою задача користувача поля¬гає в поясненні за допомогою спеціальної мови запитів того, що не¬обхідно знайти в Інтернеті, завданням пошукової служби є відобра¬ження Веб-сторінки з посиланнями на адреси, за якими можна знайти потрібну інформацію.
Необхідно підкреслити, що на правильно сформульований запит в Інтернеті практично завжди можна одержати відповідь. Але при цьому не слід забувати, що питання ставиться не людині, а машині, яка за допомогою спеціальної програми аналізує інформацію залеж¬но від занесених до неї алгоритмів пошуку. Програми, які опрацьо¬вують запити користувача — це інформаційно-пошукові системи (ІПС).
За принципом дії розрізняють кілька видів пошукових служб. Найбільш поширеними є три основних типи: пошукові каталоги, рейтингові системи та індексні бази даних. Учні повинні розуміти, що оскільки пошук інформації — це основна задача користувача у WWW-просторі, то у світі постійно з'являються нові типи і види пошукових служб, і вивчити всі їх неможливо, тому суттєвим є з'ясування прин¬ципів їхньої організації, роботи та правил використання.
Перш ніж працювати з конкретною пошуковою системою, слід розглянути з учнями принципи та прийоми пошуку інформації. Учні повинні засвоїти, що для пошуку за одним ключовим словом необ¬хідно ввести це слово до поля введення і натиснути кнопку Знайти {Search). У різних пошукових системах ця кнопка може називатися по-різному, але сутність процесу, що відбувається, від цього не змінюється.
Як правило, пошук за одним словом приводить до одержання ве¬личезних списків Веб-сторінок, на яких воно зустрічається. Знайти в цьому списку потрібні ресурси складно, і тому пошук за одним сло¬вом малоефективний. Можна для прикладу звернутися із таким за¬питом до однієї з пошукових машин та проаналізувати одержані ре¬зультати: визначити кількість знайдених Веб-документів та Веб-вузлів. Тоді учні самостійно доходять висновку, що набагато ефективнішим є пошук за кількома словами, але тут важливу роль відіграє прави¬ло, яке вказує пошуковій системі, як опрацювати групу слів. Можна навести конкретні приклади, коли користувача можуть цікавити до¬кументи, що містять і перше слово, і друге одночасно, або слід знайти документи, в яких ці слова зустрічаються поруч або недалеко один від одного або перше слово, або друге, або обидва слова разом.
Таким чином, учні повинні дійти висновку, що для ефективного пошуку за кількома ключовими словами потрібні спеціальні коман¬ди, які дозволяють зв'язати окремі слова між собою. Ці команди в пошукових системах утворюють спеціальну, як правило, нескладну мову запитів, яка складається із кількох команд.
Важливо підкреслити, що кожний пошуковий покажчик викори¬стовує власну мову запитів, тому при звертанні до різних пошукових систем треба знати її особливості. Але є загальний принцип, згідно з яким усі команди можна поділити на три групи: простий, розшире¬ний і спеціальний пошуки. Режим простого пошуку запитів передбачає значну кількість результатів, з яких важко вибрати конкретний.
Команди розширеного пошуку дозволяють досить точно описати необхідний документ.
Команди спеціального пошуку не знаходять документи за їх вмістом, а призначені для пошуку Веб-вузлів за їх назвами, фрагмен¬тами їх адрес, адресами посилань, які зустрічаються на їхніх Веб-сторінках і т. п.
Важливо, щоб учні зрозуміли, що при пошуку в Інтернеті важли¬вими є дві характеристики: повнота пошуку (тобто намагання не про¬пустити деяку важливу інформацію — нічого не загубити) і точність (тобто відсутність у результатах пошуку зайвої ;нформації — не знай¬ти нічого зайвого). Як правило, ці характеристики називають спільним словом релевантність, яка і передбачає максимально змістовну відповідність результатів пошуку вказаному запиту. Іншими словами, релевантність — це відповідність відповіді запитанню. Релевантність також можна розглядати і як спосіб впорядкування знайдених за за¬питом документів: чим більше документ відповідає запиту, тим ближ¬че до початку списку повинна знаходитися його адреса. Для досяг¬нення цього результату пошуковою системою враховуються такі параметри, як кількість знайдених в тексті ключових слів, «кон¬трастність» слова (його відносна частота входження до цього доку¬мента), відстань між словами, розташування слова в документі та його підрозділах і т.п.
При цьому слід враховувати, що релевантність — якісна міра. Відповідність відповіді ІПС запитам користувача залежить не лише від властивостей пошукової системи, а й від того, наскільки вдало сфор¬мульовано запит, тобто наскільки правильно останній відображає потреби користувача.
Для оптимальної і швидкої роботи з пошуковими системами індекс¬них баз даних існують певні правила написання запитів. Повний пе¬релік таких правил для конкретного пошукового сервера можна знайти на самому сервері в пунктах «.Допомога», «Підказка», «Правила створення запиту» тощо. Учнів можна ознайомити з правилами, які частіше використовуються для ІПС «Апорт», «Яндекс» або будь-якої іншої індексної бази даних.
Далі слід розглянути прийоми формування запитів на прикладі конкретної системи. При цьому після введення звичайного простого запиту для пошуку одного слова необхідно ретельно проаналізувати правила роботи з результатами пошуку.
Учні повинні з'ясувати, що після введення з клавіатури запиту на екран виводиться список посилань на документи, які точно відпо¬відають запиту. На такій сторінці користувач може побачити спеціальні позначення і посилання, які полегшують перегляд знайдених сторінок.
Далі доцільно звернутися до однієї з пошукових систем, наприк¬лад, Япсіех, та запропонувати учням увести з клавіатури до пошуко¬вої форми простий запит, який складається з одного слова, після чого слід запропонувати учням частково-пошукову роботу стосовно ви¬вчення додаткових посилань, які знаходяться на сторінці, що є ре¬зультатом пошуку. Робота полягає в тому, щоб шляхом методу випробувань з'ясувати, для чого на сторінках з результатами пошуку за запитом використовуються посилання: «результати пошуку (сторінки, сервери), впорядкування (за релевантністю, за датою), показати знай¬дені слова, схожі документи, ще з сервера». Для організації такої роботи вчитель може задавати учням додаткові питання, підказувати, на що в кожному конкретному випадку із перерахованих вище слід зверта¬ти увагу: порядок відображення сторінок, зміст документів, додат¬кові символи, які висвітлюються на екрані тощо.
Учні повинні під керівництвом учителя дійти висновків:
1. Якщо в результаті пошуку було знайдено занадто багато доку¬ментів, і користувач має бажання скоротити такий список, для цьо¬го використовується прапорець «Шукати в знайденому».
2. При одержанні результатів пошуку за запитом, що складається із кількох слів, користувачеві необхідно звертати увагу на статистику результатів пошуку, яка відображається праворуч від рядка пошуку, де виводиться статистика слів запиту і знайдених документів.
Статистика слова видається завжди стосовно всієї бази і не зале¬жить від області пошуку. Якщо слово запиту жодного разу не зустрі¬лося в базі, воно виділяється червоним кольором. При цьому кори¬стувачеві рекомендується перевірити його правопис.
Статистика документів складається з двох чисел — знайдені доку¬менти (сторінки) і сайти (сервери). Якщо вибрати посилання на сто¬рінки, то на екрані послідовно сторінка за сторінкою (по 10 доку¬ментів на кожній екранній сторінці) відображаються анотації та адреси кожної з них (див. мал. 5.6). Якщо вибрати посилання на сер¬вери, то на екрані відображається список, який включає по одному знайденому документу з кожного сервера.
Усі знайдені за запитом документи впорядковуються при відоб¬раженні на сторінці з результатами пошуку. За замовчуванням резуль¬тати пошуку впорядковуються за релевантністю і згруповуються за серверами. Знайдені документи можуть мати позначки «збіг фрази», «строга відповідність» або «нестрога відповідність» (за ступенем змен¬шення релевантності) або «нестрогі» документи, відокремлені від ін¬ших горизонтальною рискою. Діючий порядок упорядкування і гру¬пування виділяється жирним шрифтом, альтернатива вказується за допомогою посилання. При групуванні за серверами в кожному знай¬деному документі відображається посилання «Всі з сервера» (Ще з сер¬вера) — запит на одержання всіх сторінок цього сервера, які відпо¬відають запитові.
Далі можна запропонувати учням звернутися до іншої пошукової системи з індексною базою даних та, здійснивши аналогічний пошук за простим запитом, проаналізувати одержану результуючу сторінку, знайти відповідні її елементи.
Практика свідчить, що вчителю доцільно розглянути з учнями фактори, які впливають на релевантність знайдених документів.
Далі для вивчення мови запиту конкретної індексної бази даних можна запропонувати виконання таких завдань: знайти Веб-сторінки, що містять певну інформацію; за запитами, які записані в таблиці у відповідному стовпчику, визначити кількість посилань на знайдені документи і кількість сайтів, на яких знаходяться виявлені Веб-сто¬рінки; переглянути знайдені документи з виділеними словами, що входять до запитів; заповнити таблицю та за результатами пошуку зробити відповідні висновки (табл. 5.1).
Після виконання завдань необхідно зробити висновки щодо ство¬рення простих запитів, врахування системою морфологічного аналі¬зу слів та побудувати схему проведення такого аналізу ключових слів запиту.
Далі доцільно ретельно проаналізувати з учнями принципи побу¬дови складеного запиту в будь-якій пошуковій системі з індексною базою даних. Для цього можна запропонувати учням ознаки для вве¬дення спеціальних операторів мови запитів:
1. Наявність кількох ключових слів у реченні.
2. Наявність кількох ключових слів у документі.
3. Обов'язкове входження кількох ключових слів до речення.
4. Обов'язкове входження кількох ключових слів до документа.
5. Входження одного слова із набору слів (для пошуку синонімів).
6. Відсутність ключового слова в реченні.
7. Пошук слів, що розташовані у реченні на певній відстані одне від одного.
8. Входження фрази до документа.
9. Входження цитати до документа.
Можна для підкріплення розглянути приклади використання та¬ких операторів у мовах запитів різних пошукових систем.
Потім учитель разом з учнями узагальнює міркування, вводить ос¬новні команди мови запитів певної пошукової системи та пропонує Проаналізувати призначення конкретних запитів, записаних мовою Конкретної пошукової системи. Наприклад, для пошукової системи Япйвх визначити результати пошуку за запитами спочатку теоретично, а потім підтвердити висунуту версію практично.
Далі можна запропонувати учням практичну роботу на пошук інформації, коли запити сформовані та записані вчителем, а учням необхідно заповнити таблицю за результатами пошуку та зробити висновки.
Потім необхідно навчити учнів планувати пошук, що передбачає добір пошукових систем і інструментів, послідовність їхнього вико¬ристання залежно від результативності пошуку.
Після вивчення теоретичного матеріалу про побудову простих та складених запитів доцільно провести лабораторну роботу
Наприкінці можна ознайомити учнів з третьою групою запитів — спеціальними, для побудови яких використовуються оператори області пошуку. Учням слід пояснити, що за замовчуванням пошук прово¬диться в усіх полях гіпертекстового документа, які враховуються при його індексації програмою-павуком. Використання ж операторів об¬ласті пошуку дозволяє обмежити пошук тільки основним текстом документа, або його заголовком, полями коментарів, мета-дескрипторами, alt-тегами графічних файлів, посиланнями на Веб-сторінки та ін.
Вивчення спеціальних операторів мови запиту пошукових систем доцільно закріпити за допомогою виконання конкретних вправ.
Завершуючи розгляд пошукових служб, можна згадати і про інші типи ІПС: пошукові сервери спеціального призначення та метапошукові сервери.
6.1. Поняття HTML-документа
Перш ніж створювати HTML-документ або ознайомити учнів з можливостями HTML-редактора, необхідно повторити поняття гіпертексту, актуалізувати знання учнів про основні ознаки такого тек¬сту, повторити, чим відрізняється звичайний текст від гіпертексту.
Учителю доцільно в бесіді з учнями з'ясувати основні принципи роботи людини зі звичайним текстом, що зберігається, наприклад, у книжках: опрацювання змісту, робота із вмістом, пошук потрібної інформації в книзі, використання списку літератури та алфавітних покажчиків, робота зі спеціальною довідковою літературою тощо. Це допоможе учням виявити суттєві відмінності звичайного тексту від гіпертексту.
Техніка читання звичайного тексту полягає в тому, що, закінчив¬ши читання однієї сторінки, приступають до іншої, можна також за змістом книги прочитати потрібний розділ. Книги можуть містити посилання на інші книги, для цього використовується список літе¬ратури або посилання на окремі видання в тексті. Але для ознайом¬лення з матеріалом іншої книги, на яку є посилання, її слід знову знайти в бібліотеці чи купити, а тільки потім ознайомитися із по¬трібним текстом.
Учні повинні виділити недоліки такої роботи з книгою, а потім під керівництвом учителя показати, що такі недоліки можна усуну¬ти при роботі зі спеціальним електронним тестом, який і був для цього створений.
Публікації у Всесвітній павутині реалізуються у формі Веб-сайтів, які за своєю структурою нагадують журнали, що містять інформацію, присвячену деякій темі чи проблемі. Як журнал складається із друко¬ваних сторінок, так і Веб-сайт складається із комп'ютерних Веб-сторінок. Сайт, на відміну від журналу, є інтерактивним засобом подання повідомлень, у яких знаходяться посилання на його основні розді¬ли — Веб-сторінки. Гіперпосилання також існують на інших Веб-сторінках сайта, що забезпечує можливість користувачеві вільно пере¬міщуватися по сайту. На властивість інтерактивності Веб-сторінок слід звернути увагу учнів.
Можна дати таке визначення гіпертексту. Гіпертекст— документ, якій містить посилання на інші документи.
Створити точну «паперову» копію для аналогічної електронної сторінки — гіпертексту — неможливо. Сторінка з гіперпосиланнями може містити відеозображення і звуковий супровід. Інтерактивність сайта забезпечують також різні форми, за допомогою яких відвіду¬вач може реєструватися на сайті, заповнити анкети і т.д.
Веб-сторінки сайта можуть містити динамічні об'єкти (модулі, які виконуються програмами), що створені з використанням Java-аплетів або елементів управління. Керуючі об'єкти, які розташовані на сайті (наприклад кнопки), дозволяють користувачеві запускати ті чи інші ди¬намічні об'єкти. Аплет — це програма, яка передається на комп'ютер користувача у вигляді окремого файла і запускається при перегляді Веб-сторінки. Java-аплет — програма, написана спеціальною мовою Java.
Окрім того, з учнями слід пригадати інформацію про те, де збе¬рігаються Веб-сторінки і чому вони мають таку назву.
При організації бесіди необхідно звернути увагу учнів на те, що для створення за допомогою комп'ютера звичайного тексту необхідні спеціальні програми. Аналогічно, для створення Веб-сторінок є ряд спеціалізованих професійних редакторів. їх можна поділити на візу¬альні редактори та редактори коду.
У візуальних редакторах об'єкти (текст, графіка, активні елементи) розміщуються безпосередньо у вікні перегляду (подібно до текстових процесорів), при цьому код HTML генерується автоматично. Такі візуальні редактори включені в нові версії браузерів Microsoft Internet Explorer та Netscape Navigator. Найбільш популярним візуальним ре¬дактором є Microsoft Front Page 98/2000.
Редактори коду працюють не із зовнішнім виглядом сторінки, а з HTML-кодом. Відомими редакторами HTML-коду є HotDogra HomeSite-
Проте використання більшості професійних Веб-редакторів під час вивчення мови HTML ускладнене. Візуальні редактори генерують не¬зрозумілий початківцям HTML-код, який до того ж нерідко вияв¬ляється некоректним і вимагає «ручного» редагування. Більшість ре¬дакторів коду мають громіздкий інтерфейс, який створює почуття «дискомфорту» під час вивчення мови HTML на їх основі.
Практика свідчить, що вивчення HTML є найбільш ефективним, якщо здійснювати редагування HTML-коду за допомогою найпро¬стішого текстового редактора та переглядати створені таким чином сторінки за допомогою браузера. Проте в цьому випадку учням дово¬диться запам'ятовувати значну кількість тегів та послідовності опе¬рацій для створення того чи іншого елемента Веб-сторінки, що ство¬рює певні незручності.
Але при першому ознайомленні з поняттям гіпертекстового до¬кументу учні повинні засвоїти, що для створення гіпертексту також потрібні спеціальні програми, для реального перегляду такого тек¬сту потрібні інші також спеціальні програми, які називаються браузерами (від англ. to browse — переглядати). Браузер забезпечує перехід на інший об'єкт у відповідності до гіперпосилання.
Для початкового ознайомлення з основами створення гіпертекстових сторінок не слід використовувати жодної з існуючих спеціальних програм. Необхідно на базі використання звичайного Блокнота по¬знайомити учнів з особливостями мови HTML {Hyper Text Markeup Language — мова розмітки гіпертексту). Учні повинні засвоїти, що окремий документ, виконаний в форматі HTML, називають: HTML-документом, Веб-документом, Веб-сторінкою. Такі сторінки, як пра¬вило, мають розширення htm або html. Група Веб-сторінок, яка нале¬жить одному автору або одному видавцю, і взаємопов'язаних гіперпосиланнями, створюють структуру, що називається Веб-вузлом або Веб-сайтом.
Далі доцільно пригадати з учнями, що кожна HTML-сторінка має свою унікальну URL-адресу в Інтернеті. Типова URL-адреса для WWW має вигляд: http: //У\у\у.назва.домен/ім 'я файла, наприклад http://www.rambler.ru/bisness/works.htm
Можна так пояснити новий термін:
HTML — це спеціальна мова, якою описується, як повинен бути відображений документ на екрані комп'ютера.
Доцільно продемонструвати учням за допомогою одного чи кількох різних браузерів просту гіпертекстову сторінку, яка повинна мати основні складові такого тексту: заголовок, таблицю, вікна, фрейми, списки, малюнок, посилання на іншу сторінку у вигляді тексту й у вигляді рисунка, посилання на адресу електронної пошти тощо. Цю сторінку доцільно зберігати на жорсткому диску комп'ютера для того, щоб одразу сформувати в учнів вміння відрізняти гіпертекстовий файл від інших та працювати з HTML-файлами. Зрозуміло, що таку сторінку вчителю слід створити заздалегідь або скористатися вже готовою.
Разом з учнями доцільно на сторінці знайти заголовок, титульну назву, малюнок, звичайний текст, відформатований текст, посилання на іншу сторінку, список, таблицю. Якщо учні не працювали з гіпертекстом раніше, то слід пояснити основні правила роботи в середо¬вищі браузера; навчити їх переміщуватися за гіперпосиланням у пря¬мому та зворотному напрямках.
Далі, не закриваючи вікно браузера, доцільно відкрити цю сто¬рінку для перегляду за допомогою редактора Блокнот, пояснивши учням її місце знаходження та ім'я (мал. 6.2).
Після проведення етапу мотивації слід звернути увагу учнів на те, що мова HTML має певні правила орфографії та синтаксис.
Одна з головних ідей мови HTML — можливість вкладання еле¬ментів. Елемент — це конструкція мови HTML чи «контейнер», що містить дані. Тег — початковий і кінцевий маркери елемента. Теги визначають межі дії елементів і відокремлюють елементи один від од¬ного. У тексті Веб-сторінки теги беруться у кутові дужки, наприклад, . Як правило, теги парні, як дужки в математиці. Перший тег відкриває опис елемента, визначаючи його початок, другий, який відрізняється від першого наявністю скісної риски «/» перед ключо¬вим словом, закриває його, наприклад . Можна запропо¬нувати учням проаналізувати структуру HTML-документа (мал. 6.3):
Важливо, щоб учні засвоїли поняття структури гіпертекстового документа та навчилися читати готові заздалегідь створені HTML-сто¬рінки. Для цього доцільно, наприклад, запропонувати учням заван¬тажити для перегляду до браузера конкретні HTML-файли, що збе¬рігаються на жорсткому диску, та одночасно відкрити їх у редакторі Блокнот для аналізу їхньої структури і запису окремих елементів, потім разом з учнями можна знайти подвійні теги, одинарні теги, спробувати визначити призначення окремих елементів, відшуку¬ючи відповідні англомовні слова, які допоможуть пояснити кожний елемент.
Для таких вправ слід використовувати не складні сторінки, а не¬величкі, що містять небагато різних елементів та основного тексту.
Далі слід послідовно, елемент за елементом, ознайомити учнів з основними правилами їхнього опису та застосування. Причому до¬цільно для кожного окремого елемента пропонувати учням для роз¬гляду спочатку конкретні приклади сторінок, що зберігаються на жор¬сткому диску та містять лише елементи, які вже вивчені раніше або зараз вивчаються, а потім для закріплення цього елемента можна про¬понувати учням конкретні завдання для самостійного виконання.
Спочатку доцільно дати завдання учням на складання простого документа, який буде містити лише заголовок вікна, звертаючи ува¬гу учнів на доцільність розташовувати теги в документі так званими «сходинками».
