2. Методика організації домашньої роботи

Методика організації виконання домашньої роботи - одна зі слабких ланок у діяльності школи. Часто завдання уроків додому  взагалі не виділяється як самостійний етап уроку. Тим часом воно повинне підготувати учнів до самостійного й свідомого виконання завдання.

До 80% учителів дає домашню роботу наприкінці  уроку, хоча можливі й інші варіанти: на початку уроку, у середині, у ході уроку.

У зв'язку з особливостями предмету (інтерактивна робота за комп'ютером) домашні завдання потрібно давати з урахуванням його наявності в учнів. Доцільні завдання, що не вимагають комп'ютера.

Домашня робота відбувається без безпосереднього керівництва вчителя, тому має потребу в створенні необхідних умов для успішного її виконання. Однією з таких умов є її доступність.

С.А. Пуйман формулює основні правила завдання додому  в такий спосіб:

-        для завдання додому  необхідно відводити спеціальний час;

-        давати завдання треба при повній увазі всього класу;

-        домашнє завдання повинне бути зрозуміле всіма без винятку;

-        учні повинні знати не тільки, що робити, але і як робити: як прочитати підручник, як приступитися до рішення завдання й т.д.

Домашні завдання варто диференціювати. Добре встигаючі учні можуть одержати завдання підвищених труднощів.

У практиці роботи школи зложилися наступні види інструктажу при завдані уроків додому : пропозиція виконати таким же способом, яким виконувалися аналогічні роботи в класі; пояснення способу виконання завдання на двох-трьох прикладах; розбір найбільш важких елементів домашнього завдання.

А.А. Гин пропонує ряд прийомів подачі домашнього завдання:

Завдання масивом. Наприклад, учитель дає 10 завдань, з яких учень повинен сам вибрати й зробити не менш заздалегідь обговореного обсягу завдання. У рамках великої теми, що вивчається або повторюється може задаватися великий масив завдань відразу (не до наступного уроку, а на більше тривалий строк). Стимулюється виконання великої кількості завдань із масиву релейними контрольними роботами.

Особливе завдання. Найбільш встигаючі учні одержують право на виконання особливо складного завдання (учитель усіляко підкреслює свою повагу до рішення школяра скористатися таким правом).

Творчість працює на майбутнє: учні виконують творче домашнє завдання по розробці дидактичних матеріалів, які використаються в тому ж або наступних класах.

Незвичайна звичайність: учитель задає домашнє завдання незвичайним способом. Наприклад, зашифрувавши його.

Ідеальне завдання: учитель пропонує школярам виконати вдома роботу з їхнього власного вибору й розуміння. Це може бути кожне з відомих видів завдань.

Доповідь, підготовка до якого проводиться в кілька етапів:

1.  Карта повідомлення (перша й остання фраза доповіді, які треба вивчити напам'ять, і анотація доповіді) (4 хв).

2. Відпрацьовування регламенту на короткому повідомленні (3 хв)

3. Доповідь (5-7 хв)

4. Доповідь із утрудненнями (відпрацьовування виходу зі скрутного стану) Домашнє завдання варто дозувати за часом (від 1 години на початкових класах до 3-4 годин у випускних), не допускаючи перевантаження учнів; воно повинне бути добре пояснене й, як правило, не вимагає допомоги дорослих.

Щоб не перевантажувати учнів домашніми завданнями, їх доцільно будувати за принципом "мінімум-максимум" - обов'язкові для всіх і розраховані на учнів, що цікавляться предметом, що мають до нього схильність.

Учні повинні знати, що виконати домашнє завдання легше й швидше в той же день, коли воно було задано. Корисно робити уроки рано вранці. Деяким корисно прочитати параграф підручника до того, як його пояснить учитель. За допомогою батьків необхідно організувати певний режим; виключити нераціональні способи виконання заданого матеріалу; простежити, щоб робоче місце перебувало в порядку.

Для учня вольового, наполегливого можна порадити починати підготовку домашньої роботи з більше важкого предмета. При відсутності в учня таких якостей, як цілеспрямованість, наполегливість, краще почати підготовку з більше легкого предмета.

3. Системна організація домашньої роботи

Має сенс організувати систему домашніх завдань, що припускає навчання прийомам самостійної навчальної діяльності, розвиток пізнавальної діяльності.

На домашню роботу учнів покладають важливі функції навчання, виховання й розвитку. Але, на жаль, у практиці ці функції не завжди реалізуються, тому що основна увага вчитель зосереджує на проблемах уроку. Дуже часто домашні завдання носять випадковий, непродуманий характер, погано ведеться підготовка до їхнього виконання, формально будується перевірка. Наслідком цих недоліків у плануванні, підготовці й організації домашньої роботи є перевантаження учнів домашніми завданнями, що негативно впливає на активність, працездатність і інтерес до навчання.

Як показує практика й численні дослідження, більшість слабовстигаючих і навіть средньовстигаючих учнів несумлінно ставляться до виконання домашніх робіт. Однієї із причин такого положення є не диференційованість домашнього завдання (найчастіше воно загальне для всіх учнів класу). Виникає ситуація, коли учневі легше переписати домашню роботу у своїх товаришів, причому нерідко це робиться наспіх, не вникаючи в суть завдання й способу його виконання.

Тому необхідний диференційований підхід, що припускає сполучення індивідуальної, групової й фронтальної роботи. Він необхідний на всіх етапах навчання не тільки на уроці, але й при виконанні домашніх робіт.

Диференційовані завдання особливо доцільно давати:

-        при проходженні теми, у якій зустрічаються складні поняття;

-        при узагальненні пройденої теми й підготовці до підсумкових робіт;

-        при роботі над помилками в контрольних роботах.

Диференційоване домашнє завдання особливо важливо використати на етапі закріплення навчального матеріалу. Якщо сильні учні на цьому етапі матеріал, що вивчається в основному осмислили й засвоїли, то слабкі учні ще відчувають непевність, тому домашня робота з використанням диференційованих завдань на закріплення матеріалу, пройденого на уроці, будується так, щоб кожний учень мав можливість самостійно виконати завдання відповідного рівня труднощі.

Пропонуючи диференційовані домашні завдання, необхідно враховувати:

-        здатність дитини до навчальної діяльності (швидке освоєння навчального матеріалу, глибину його осмислення);

-        уміння виражати свої думки:

-        пізнавальну активність (прояв інтересу до знань);

-        організованість у роботі (уміння доводити почату справу до кінця).

Виходячи з індивідуальних особливостей дітей, завдання підбираються так. що при підпорядкуванні єдиної пізнавальної мети й одній темі вони відрізняються ступенем труднощів. Причому поряд з індивідуальними картками-завданнями, як правило, у трьох варіантах (учні самі вибирають варіант, або кожний варіант учитель заздалегідь призначає певній групі учнів), можлива підготовка роботи, що містить завдання декількох рівнів, при виконанні такого завдання учні стають суб'єктом пізнавальної діяльності, що виховує ініціативність (у цьому випадку вибір рівня), самостійність у засвоєнні знань, умінь і навичок, у розвитку мислення, пам'яті й творчої уяви. Корисно використати в домашній роботі такі прийоми, як:

-        виконання завдань, що включають помилки в міркуваннях або записах;

-        виконання завдань на виявлення закономірностей;

-        розгляд завдань із зайвими або відсутніми даними;

-        різноманітні прийоми самоконтролю.

Учні щоразу тренуються в умінні доводити роботу до логічного кінця, постійно підвищують рівень своїх знань. Виконання більш складного варіанта стає метою кожного. Така робота має важливе виховне значення, привчає до ретельного виконання будь-якого завдання, підтримує на належному рівні активність, формує почуття самостійності й відповідальності.

На першому етапі передбачається самостійне вивчення теорії. При цьому можуть бути використані наступні прийоми роботи: уважно прочитати текст; визначити, скільки в ньому частин; придумати питання до кожної частини тексту й відповісти на них за допомогою підручника; доповнити питання, якщо в тексті залишається незатребувана інформація; виділити ключові слова тексту; знайти значення незнайомих слів у словнику, опираючись тільки на ключові слова; переказати текст, перевіряючи себе за підручником; за ключовими словами побудувати план-схему або розробити алгоритм.

Можуть бути запропоновані нетрадиційні домашні завдання: 1) самостійне складання словника термінів, розташування їх по темах; 2) уточнення визначень шкільного підручника; 3) дослідження тексту підручника; 4) самостійне складання завдань.

При такій організації домашнього завдання виробляється вміння самостійне користуватися словниками, додатковою й довідковою літературою.

На другому етапі здійснюється навчання нестандартним способам рішення проблем, пошуку й використанню відсутньої інформації, формування інтересу не тільки до результату, але й до процесу навчальної діяльності. Можуть використатися наступні завдання: 1) розробка наочних посібників, таблиць, схем, алгоритмів, опорних конспектів; 2) розробка нових варіантів правил, формулювань і т.п.; 3) підготовка тестів, завдань, карток для контролю й самоконтролю; 4) редагування навчального й наукового тексту; 5) виправлення допущених помилок; 6) підготовка до тематичних уроків: пошук інформації, цитат, статей зі словника.

На даному етапі доцільна групова форма роботи (за принципом об'єднання учнів приблизно однакового рівня навченості), що дозволяє здійснювати диференційований підхід.

Ефективним засобом формування вмінь само- і взаємоконтролю є взаємоперевірка.

На третьому етапі створюються умови для розкриття власного творчого потенціалу учнів. Використаються методи дослідницького, евристичного характеру, творчі завдання, що припускають тривалу самостійну роботу (навчальні програми, проекти, реферати, інші творчі роботи), що сприяє розвитку в учнів потреби у самостійній роботі, у самовираженні, самоактуалізації через різні види діяльності:

1)  створення педагогічних програмних засобів по інформатиці й інших шкільних предметах (навчальні програми, комп'ютерні тести, презентації. Web-сайти й т.д.);

2)  написання віршів, розповідей, казок, творів по темі, що вивчається;

3) завдання на основі матеріалів мас-медіа;

4)  розробка матеріалів для шкільного видавництва (у тому числі, наприклад, створення й підтримка електронної газети);

5) створення матеріалів для кабінету інформатики (плакати, стенди, наочні посібники й т.д.).

Учителем інформатики (за допомогою учнів) може бути розроблений Web-сайт, що слугуватиме як ресурсом, на якому зберігаються потрібні вчителеві й учням матеріали, так і порталом до ресурсів Інтернету. При цьому він може використовуватись для більше зручної організації домашньої роботи учнів. Учителеві досить указати розташування домашнього завдання й додаткових матеріалів. На відповідній сторінці визначається вся потрібна інформація, включаючи вимоги й строки.

Навчальний Web-сайт може служити засобом розвитку комунікативної компетенції. Учень і вчитель виступають у ролі вилучених співучасників процесу педагогічного спілкування. Технічно ця взаємодія може бути організована за допомогою електронної пошти, гостьової книги або чату.

Web-сайт може включати компоненти: теоретичну частину (лекції), практичну (завдання й вправи) і методичну (рекомендації до використання), а також довідкові матеріали, посилання на матеріали ЗМІ. Час в Інтернет може надаватися комп'ютерним класом.

4. Способи перевірки домашніх завдань

Великий вплив на якість виконання домашнього завдання робить його перевірка. При цьому ефективність самостійної роботи учнів вдома залежить не тільки від вимог, пропонованих учителем до виконання домашнього завдання, але й від прийомів його перевірки, які повинні бути різноманітними не тільки за формою, але й за змістом. Якщо перевірка домашнього завдання проводиться постійно й, як правило, зв'язується зі змістом роботи на уроці, то учні більш відповідально ставляться до його виконання й намагаються працювати вдома самостійно, щоб бути готовими до майбутнього уроку. У зв'язку із цим виникає питання про ефективну перевірку виконання домашніх робіт.

Один з можливих прийомів перевірки домашніх робіт полягає в наступному: кожний учень має зошит для домашньої індивідуальної роботи. "Слабкі" і "середні" учні ділять кожний аркуш зошита на два стовпчики (вертикально або горизонтально залежно від  виду роботи). Виконуючи роботу, учень пише тільки в першому стовпчику, залишаючи другу чистої. Учитель, перевіряючи роботу, відзначає знаком "плюс" до того рядка, де виявлена помилка, що він підкреслює, і поруч ставить знак "мінус". Це означає, що саме із цього місця пішла помилка. Незалежно від того, яку оцінку одержує учень, він зобов'язаний зробити роботу над помилками в другому стовпчику аркуша зошита. При цьому учень не переписує заново умову завдання й частину його рішення, що правильно записана в першому стовпчику. Тим самим знімається питання про перевантаження учня й виконання зайвої роботи.

Крім того, учень, працюючи над помилкою, повинен подумати, у чому складається помилка, знайти її, зрівняти своє первісне рішення зі знову вирішеним варіа