Особливості позакласної роботи

Розглянувши сутність позакласної роботи через її можливості, мету, завдання, зміст, форми й засоби, можна визначити її особливості:

1.  Позакласна робота являє собою сукупність різних видів діяльності учнів, організація яких у сукупності з виховним впливом, здійснюваним у ході навчання, формує особистісні якості учнів.

2.   Віддаленість у часі.  Позакласна робота - це насамперед  сукупність більших і малих справ, результати яких віддалені в часі, не завжди спостережувані педагогом.

3. Відсутність твердих регламентації. Педагог має набагато більшу волю вибору змісту, форм, засобів, методів позакласної роботи, чим при проведенні уроку. З одного боку, це дає можливість діяти відповідно до  власних поглядів і переконаннями. З іншого боку, зростає особиста відповідальність педагога за зроблений вибір. Крім того, відсутність твердого регламенту вимагає від учителя прояву ініціативи.

4. Відсутність контролю результатів позакласної роботи. Якщо обов'язковий елемент уроку - контроль за процесом оволодіння учнями навчальним матеріалом, то в позакласній роботі такого контролю немає. Він не може існувати через віддаленість результатів. Результати виховної роботи визначаються емпірично через спостереження за учнями в різних ситуаціях. Більш об'єктивно оцінити результати даної роботи може шкільний психолог за допомогою спеціальних засобів. Оцінюються, як правило, загальні результати, рівень розвитку індивідуальних якостей. Ефективність конкретної форми визначити дуже складно й часом неможливо. Дана особливість, усвідомлювана й учнями, дає педагогу переваги: більше природна обстановка, неформальність спілкування й відсутність у учнів напруги, пов'язаної з оцінкою результатів.

5. Позакласна робота здійснюється на змінах, після уроків, у святкові, вихідні дні, на канікулах, тобто у позанавчальний час.

6. Позакласна робота має широкі можливості для залучення соціального досвіду батьків і інших дорослих.

Однією з умов успішності позакласної роботи є особливий психічний стан, що виникає при єдності мотиву діяльності (потреби в ній) і відповідної йому ситуації, що називається установкою.

Експериментальні дослідження, проведені Д.И. Узнадзе й іншими, показали, що наявність чіткої установки до діяльності значно підвищує її ефективність. Стосовно до позакласної роботи така установка сприяє активізації уваги й пам'яті, точності сприйняття змісту, допомагає виділяти в тексті головну думку, розвиває здатність творчо сприймати одержувану інформацію й т.д., тобто сприяє виробленню вмінь і навичок самостійного придбання нових знань. Тому цілеспрямованість позакласної роботи учнів, наявність сильної мотивації (відповідності пізнавальних інтересів і діяльності) багато в чому визначають ефективність цього поважного вигляду діяльності.

Планування позакласної роботи

Позакласну роботу в школі веде весь педагогічний колектив: директор, його заступники, класні керівники, учителі, а також батьківський комітет. Учні виступають і як учасники, і як організатори своєї позаурочної діяльності.

Класний керівник планує й направляє позакласну роботу у своєму класі. Позакласна робота класу включається в систему планування навчально-виховної діяльності всієї школи, де передбачається організація діяльності кружків, наукових суспільств, шкільної бібліотеки, проведення основних масових заходів і канікул, суспільно корисної роботи школярів, розвиток шкільного друку. Класний керівник планує виховну діяльність із урахуванням роботи вчителів-предметників. Кожний учитель, що веде ту або іншу ділянку позакласної діяльності з предмету, також складає план, що затверджується адміністрацією школи.

Складанню планів позакласної роботи повинен передувати аналіз підсумків виховної діяльності за минулий рік. Важливо виявити її сильні й слабкі сторони й, виходячи з досягнутого рівня вихованості учнів, намітити ті конкретні виховні проблеми, які буде вирішувати педагогічний колектив у майбутньому навчальному році. Аналіз проробленої роботи й завдання школи на майбутнє й повинні становити введення до плану. У багатьох школах складаються також на невеликий відрізок часу графіки позакласних заходів у хронологічному порядку, тому що в загальношкільних планах, які відбивають виховну діяльність за півріччя або навіть за рік, важко в деталях передбачити всі заходи.

Процес планування містить у собі більші можливості зімкнення шкільного колективу й виховання в учнів корисних умінь і навичок. Тому потрібно виявляти й ураховувати запити й побажання учнів, обговорювати з ними плани, спільно визначати строки й намічати виконавців. Для цього варто проводити зі школярами бесіди, анкетування, використати матеріали їхніх письмових робіт.

Плани стануть більше діючими й цікавими, якщо вони будуть створюватися творчими зусиллями широкого кола людей. Важливо залучати до цієї роботи й батьків учнів.

Контроль за виконанням планів позакласної виховної діяльності здійснюють директор і його заступники. Вони відвідують позакласні заняття, аналізують їх із учителями, а також виносять питання стану і якості позакласної роботи з учнями на педагогічні ради, виробничі наради, методичні комісії.

У педагогічних колах у цей час проявляється великий інтерес до організації позакласної роботи на основі принципів наукової організації педагогічної праці. Це означає, насамперед , використання даних теорії педагогіки й психології в практичній діяльності вчителя. Зусилля багатьох педагогічних колективів і вчених спрямовані на пошуки шляхів досягнення максимальної ефективності праці вчителі, на рішення питання про раціональне використання його часу, у тому числі через наукове планування його позакласної виховної діяльності.

Чітке керівництво позакласною роботою і її раціональне планування є однією з основних умов успішного здійснення цієї діяльності в школі.

Деякі види позакласних заходів

Вечір інформатики - це своєрідна форма підведення підсумків роботи класу або кружка за рік. Разом із учителем учні докладно продумують програму вечора, види занять і розваг, підбирають матеріал для вечора: задачі-жарти, завдання на кмітливість, історичні відомості, ребуси, софізми, шаради, кросворди, питання для вікторин; готовлять необхідні моделі, плакати, гасла, оформляють клас. Захід має важливе виховне значення: по-перше, учні разом борються за честь свого класу; по-друге, це змагання виробляє в школярів витримку, спокій і завзятість у досягненні перемоги.

Вікторина по інформатиці - це свого роду гра. Вікторину найкраще проводити або на заняттях кружка, або у вигляді змагання між окремими класами (у позаурочний час). Завдання для вікторини повинні бути з легко доступним для огляду змістом, не громіздкі, не потребуючих записів, здебільшого доступні для рішення в розумі. Завдання типові, розв'язувані звичайно на уроках, нецікаві для вікторини. Крім завдань у вікторину можна включити також різного роду питання по інформатиці. У вікторину включають також задачі-жарти. Вікторини можуть бути присвячені цілком якій-небудь одній темі, але найкраще  пропонувати комбіновані вікторини.

Зустрічі із цікавими людьми є важливим засобом формування підростаючого покоління. Такі зустрічі можуть бути класно або загальношкільними, мати самостійний характер або входити в інші форми позакласної роботи. Зустрічі можуть бути організовані із представниками "комп'ютерних" професій; із представниками інших професій, що використають комп'ютери; з випускниками школи, що вибрали відповідної професії й т.д.

У вступному слові вчителеві треба розповісти учням про життя й діяльність гостей, викликати в них інтерес до що відбувається, а в заключному - узагальнити всі виступи й подякувати присутніх.

Ділові ігри - активний метод навчання, що використає імітацію реального досліджуваних об'єкта або ситуації для створення в учнів найбільш повного відчуття реальної діяльності в ролі особи, що приймає рішення. Вони спрямовані на рішення так званих інструментальних завдань: побудова реальної діяльності, досягнення конкретних цілей, структурування системи ділових відносин учасників. Ділові ігри з дітьми звичайно мають нескладний сюжет, можуть проходити у вигляді організаційного семінару. Основними ознаками ділових ігор В.Я. Платов уважає:

1.  Наявність моделі об'єкта;

2.  Наявність ролей;

3.  Розходження рольових цілей при виробленні рішень;

4.  Взаємодія учасників, що виконують ті або інші ролі;

5.  Наявність загальної мети у всього ігрового колективу;

6.  Колективне вироблення рішень учасниками гри;

7.  Реалізація в процесі гри "ланцюжка рішень";

8. Багатоваріантність рішень;

9. Керування емоційною напругою;

10.  Розгалужена система індивідуального або групового оцінювання діяльності учасників гри.

У ділових іграх учні планують своє найближче й віддалене майбутнє, але вся дія в цілому має деяку ігрову структуру, що від етапу до етапу відслідковується ведучими. Сюди ж можуть бути віднесені колективні творчі справи, у яких школярі, граючи, планують і здійснюють реальну суспільну діяльність.

Ділові ігри досить складні для школярів, тому що в них немає чіткої сюжетної лінії, немає заданого ззовні емоційного тла відносин. Для учасників необхідно створювати мотивацію й підтримувати її в процесі заходу. По-перше, учасникам цікаво займатися дійсною, серйозною, дорослою справою. По-друге, робота повинна бути організована у творчих групах, створених по інтересах. По-третє, вони повинні бачити реальні результати своєї роботи: алгоритм рішення завдання, план заходу й т.д.

Ділові ігри в позакласній роботі - перспективний напрямок. Такі ігри вчать будувати свою діяльність, налагоджувати ділове співробітництво з однолітками, вступати в колегіальні відносини з дорослими. Особливо цінними є спільні ділові ігри школярів і дорослих - педагогів, батьків.

Ділові ігри повинні розроблятися спеціально для певного віку, що враховує психофізіологічні особливості учнів. Можна виділити чотири типи ділових ігор, які можуть знайти з у позакласній роботі:

-   великомасштабні (кілька класів) і тривалі (кілька місяців) ділові ігри;

- ігри, засновані на аналізі фактичної інформації;

- короткострокові ділові ігри, у яких зайнятий весь клас;

- настільні ділові ігри.

Диспут по інформатиці - це своєрідна гра між класами в питання й відповіді. Під час диспуту задаються спочатку більше важкі запитання. Досить важливе питання про матеріал диспуту. Це питання вирішується залежно від  тих цілей, які можуть бути поставлені перед диспутом. Найважливіша серед таких цілей - це повторення навчального матеріалу за минулі роки навчання. У цьому випадку перед учнями ставиться завдання повторити матеріал по інформатиці за певний проміжок часу, для того щоб знати визначення, властивості, правила, уміти вирішувати завдання й виконувати певні дії по цьому матеріалі. Мінімальною вимогою, що пред'являється до кожного диспуту, є гарне, повне й точне знання учнями прямо зазначеного в підручниках матеріалу, знання й розуміння формулювань. Тільки після цього й на базі цього може будуватися творча робота учнів над навчальним матеріалом.

Диспути краще проводити між паралельними класами. Диспути по інформатиці виявляють недоліки в знаннях учнів, коректують роботу учителя. У диспуті цінне те, що для такого найважливішого педагогічного моменту, як повторення, використається позакласна форма роботи з учнями. Диспути між класами для повторення дають те, що не може дати ніяка інша класна форма повторення інформатики.

Велике значення в позакласній роботі має робота учнів з додатковою літературою.

Перед школою стоять завдання підвищення загального рівня розвитку учнів, їхньої підготовки до подальшої освіти, самоосвіті й практичній творчій діяльності по будь-якій спеціальності. Для рішення цих завдань учителеві інформатики необхідно не тільки забезпечити певний запас знань у школярів, але й виробити вміння добувати ці знання, розвити в них прагнення й здатності до самостійного придбання нових знань.

Серед різних джерел нових знань по інформатиці одне з перших місць займає книга. Всю літературу, що знайомить школярів з основами інформатики і їхнім застосуванням, можна розділити на навчальну (стабільні підручники, дидактичні матеріали, збірники завдань, довідники) і додаткову (науково-популярні книги й статті, збірники завдань олімпіадного характеру, енциклопедії, довідники, словники, книги з позапрограмним матеріалом).

У процесі навчання інформатиці учні досить широко використають основну навчальну літературу, однак додаткову літературу по інформатиці читають деякі, причому це читання не носить організованого характеру. Тим часом навчальне й розвиваюче значення роботи учнів з додатковою літературою по інформатиці досить велике, тому що саме ця робота сприяє не тільки підвищенню якості знань учнів, але й розвитку в них стійкого інтересу до інформатики.

Досвід роботи з навчальною літературою недостатній для успішної роботи з додатковою літературою. Тому вміння й навички роботи школярів з літературою по інформатиці необхідно цілеспрямовано й систематично розвивати. Цьому, зокрема , сприяє:

1) як можна більше повна відповідність досліджуваної літератури напрямкам пізнавальних інтересів школярів;

2) систематичне використання вчителем і учнями додаткової літератури в процесі навчання інформатиці (на класних заняттях, у домашній і позакласній роботі учнів);

3) цілеспрямована діяльність учителя по навчанню учнів загальним прийомам роботи з літературою;

4) постановка спеціальних завдань, що вимагають залучення додаткової літератури по інформатиці й контроль за їхнім виконанням;

5) постійне використання додаткової літератури на факультативних заняттях.

Ефективність самостійної роботи учнів з навчальною або додатковою літературою взагалі (і по інформатиці зокрема ) залежить і від деяких психологічних факторів (установка, інтерес, вольове зусилля, самостійність, працьовитість і т.п.).

До числа основних компонентів, що визначають вироблення вмінь і навичок ефективної роботи учнів з науковою літературою по інформатиці, ставляться:

1) уміння логічно (структурно) осмислити текст;

2) уміння читати з розумінням;

3) уміння виділити й запам'ятати головне;

4) уміння акцентувати свою увагу на тій або іншій основній думці, вираженої в тексті;

5) уміння творчо переробляти інформацію (у тому числі "читати між рядків");

6) уміння скласти план, конспект на тему, зробити з нього виписки;

7) самостійність і критичність сприйняття;

8) зусилля волі, щоб змусити себе працювати й у випадку виникнення труднощів і неясностей;

9)  наполегливість у подоланні труднощів.

У переліку цих умов закладена своєрідна програма навчальної діяльності вчителя інформатики при організації самостійної роботи учнів із книгою.

Для формування й розвитку розглянутих вище вмінь і навичок корисно застосовувати певну систему спеціальних навчальних завдань.

1. Завдання, що формулюють і розвивають уміння вибіркового читання додаткової літератури по інформатиці. Такі завдання звичайно виражені у формі питань, відповіді на які явно або приховано втримуються в даній для вивчення додатковій літературі.

2. Завдання, що формулюють здатність зіставлення нових знань, отриманих при читанні додаткової літератури, із уже засвоєними знаннями.

3. Завдання, що формують здатність застосування нових знань, отриманих при читанні додаткової літератури. Так, наприклад, при вивченні якого-небудь нового програмного засобу учнем пропонується застосувати його для рішення практичних завдань.

4. Завдання, що формують уміння звести прочитане в певну цілісну систему. Такі, наприклад, завдання: підготувати доповідь по прочитаному; прореферировати дану книгу (главу книги); скласти яку-небудь таблицю (діаграму, схему) по прочитаному й т.д..

Інший вид роботи з науково-популярною літературою - підготовка карток для картотеки статей. Кожний учень одержує журнал, переглядає його й відбирає  матеріал, що сподобався, після чого заповнює анотацію. При цьому в учнів проявляється й виховується професійний інтерес до науково-популярної й спеціальної літератури.

У рамках даного виду роботи може бути здійснене навчання учнів цілеспрямованому пошуку інформації в мережі Інтернет, інформаційний обсяг якої практично безмежний.

Класна година. Найчастіше вчитель інформатики є класним керівником, що накладає відбиток на всю виховну роботу в класі. Практика проведення класних годин дуже різноманітна. Досвід показує, що їх можна використати для рішення навчальних і організаційних питань (класні збори, обговорення поточних справ колективу, підведення підсумків роботи, усні журнали, доповіді, лекції). Тут учнем надається можливість спілкуватися із учителем інформатики - класним керівником - і один з одним у вільній, невимушеній обстановці.

Клубна діяльність спрямована на залучення до активної творчої діяльності учнів всіх вікових груп, на розвиток надпредметних знань і вмінь, освоєння культурних цінностей. Основна діяльність клубу, як правило, спрямована на організацію роботи з різних проектів, пов'язаним із професійними, науковими або особистими інтересами його керівника.

Так, комп'ютерний клуб може займатися випуском класної (шкільної) газети, представленої в друкованому або електронному виді, підтримкою шкільної сторінки в Інтернет, участю в мережних проектах, конкурсах і олімпіадах по інформатиці.

Конкурс - це змагання колективів або змагання на особисту першість, що має метою підвищити інтерес учнів до тієї або іншої галузі науки, мистецтва, спорту й виділити кращих. Він може бути самостійною формою роботи або складовій частиною шкільного свята, вечора, заняття кружка, бути тематичними й звітними. У зв'язку з конкурсами можуть улаштовуватися виставки комп'ютерної творчості школярів (малюнки, анімація, програми й т.п.).

Гурткові заняття по інформатиці. Участь у заняттях кружка, де учням наочно демонструється зв'язок інформатики з життям, безпосередньо з їхньою майбутньою професією, створює передумови для активної роботи на уроках: у них з'являється інтерес до інформатики, а в деяких - прагнення до пошукової діяльності.

Гурток - одна з найбільш із і ефективних форм позакласних занять. В основі гурткової роботи лежить принцип добровільності. Звичайно гурткові заняття організуються для добре встигаючих учнів. Однак іноді й слабко встигаючі учні виявляють бажання брати участь у роботі кружка й нерідко досить успішно займаються. Необхідно лише більш уважно поставитися до таких учнів, постаратися зміцнити наявні в них паростки інтересу до інформатики, простежити за тим, щоб робота в кружку виявилася для них посильної. Звичайно, наявність слабко встигаючих учнів серед членів кружка ускладнює роботу учителя, однак шляхом індивідуалізації завдань, пропонованих учителем кружковцам, можна до деякої міри послабити ці труднощі. Головне - зберегти масовий характер гурткових занять по інформатиці, що є наслідком доступності відвідування гурткових занять всіма бажаючими.

Уже на етапі організації кружка необхідно зацікавити учнів, показати їм, що робота в кружку не дублює класні заняття, чітко сформулювати цілі й розкрити характер майбутньої роботи (для цього доцільно виділити частина часу на одному з уроків інформатики, для того щоб звернутися з повідомленням про організації кружка до всього класу).

Заняття кружка доцільно проводити один раз у тиждень, виділяючи на кожне заняття по одній годині.

До організації роботи кружка доцільно залучати самих учнів (доручати їм підготовку невеликих повідомлень по досліджуваній темі, підбор завдань і вправ по конкретній темі, підготовку довідок історичного характеру, підготовку програмних засобів до заняття й т.д.). На заняттях кружка вчитель повинен створити атмосферу вільного обміну думками й активної дискусії. Тематика гурткових занять по інформатиці в сучасній школі досить різноманітна. У тематиці гурткових занять знаходять місце питання, пов'язані з історією інформатики, різними видами програмного забезпечення, математичними основами інформатики.

Кросворди. Практика показує, що втілення ідей співробітництва й співтворчості вчителя й учнів, самоосвіти й самоконтролю будить пізнавальну активність хлопців, веде до результативного навчання. Одна з нестандартних форм як позакласної роботи, так і перевірки знань на уроці - складання й відгадування кросвордів. Застосування кросвордів, їхнє складання й рішення сприяють розвитку мислення, учить чітко, логічно й лаконічно виражати свої думки. Робота над складанням кросвордів дуже розвиває учнів: потрібно багато чого згадати, скористатися довідником, підручником, виявити фантазію, кмітливість. Роботу можна організувати індивідуально, по парах, групам. Якщо внести в неї дух змагання, то це тим більше нікого не залишить байдужим.

Кросворди добре використати як варіант тестових завдань для відпрацьовування наукової термінології. Дуже подобаються учнем кросворди "навпаки". До заздалегідь заповненого кросворда учні придумують питання, під час захисту своїх питань учаться аналізу, порівнянню, зіставленню. Такий метод дозволяє одержати більше інформації, тому що вчитель її доповнює або усно, або залучаючи кадри відеофільму, репродукції художніх творів, витримки з газет.

Олімпіади. З метою виявити найбільш здатних учнів, виробити в них наполегливість у досягненні поставленої мети, звичку до самостійної праці проводяться олімпіади. Олімпіади по інформатиці приносять користь тоді, коли вони із заключним етапом цілого комплексу позакласних заходів (лекції, вечори, гурткова робота й т.п.). Олімпіада не тільки підсумок позакласної роботи за рік, але й прекрасний стимул для розгортання позакласної роботи. Олімпіада - змагання, що, безсумнівно, стимулює ріст учнів у змісті їхньої освіти, виховує в них інтерес до інформатики, наполегливість.

Олімпіади проводяться на різних рівнях: шкільні, районні, міські й т.д.

Олімпіади також впливають   і на загальний рівень викладання інформатики, багато в чому дозволяють виявити якість знань учнів і деякою мірою  орієнтують учителя, характеризуючи рівень підготовки, що вважається високим.

Однак варто звернути увагу на ту немаловажну обставину, що олімпіади не є серйозним джерелом нової, що цікавить учнів інформації і тому не можуть уважатися основною формою поглибленої підготовки.

Предметні тижні, декади, місячники дуже важливі для прищеплювання інтересу до предмета й установлення міжпредметних зв'язків. Вони можуть проходити як по одному предметі, так і поєднуватися із предметами з однієї або близької освітньої області (математика, фізика, технологія). Учні одержують можливість не тільки в ігровій формі довідатися новий матеріал, але й провести дослідницьку роботу із застосуванням додаткової літератури й комп'ютерної мережі Інтернет, виконати проектну роботу із пропонованої тематики. Весь спектр пропонованих завдань і заходів охоплює різні вікові групи учнів, і кожний може взяти посильну участь.

Можливі теми: "Інформатика й технічний прогрес", "Інформатика й моя професія", "Інформатика у військовій техніці" і т.д.. Підготовка по обраній темі починається за кілька місяців.

У рамках декади (тижня, місячника) проходять вікторини, бесіди, конкурс на кращого інформатика й т.д., що завершується конференцією із запрошенням учених вузів, програмістів, нагородженням тих, що відрізнилися.

У суспільний огляд по інформатиці включаються всі учні; кожна група оцінюється щотижня за декількома показниками. У результаті огляду поліпшується успішність по предметі, дисципліна, підготовка домашніх завдань, зростає кількість бажаючих відвідувати кружок.

Огляди - найбільш загальна форма масової роботи з учнями, змагального характеру. Їхнє завдання - підведення підсумків і поширення кращого досвіду, посилення діяльності по професійній орієнтації, організація кружків, клубів, суспільств, виховання прагнення до творчого пошуку, прилучення школярів до пропаганди науково-технічних знань, залучення громадськості до позакласної й позашкільної роботи.

Одним з видів позакласної роботи є твір по інформатиці. Це прекрасний засіб для підвищення інтересу учнів до інформатики, поліпшення їхніх навичок у викладі матеріалу, своєрідний стимул до повторення пройденого. Як  завдання можна запропонувати учням самостійно провести доказ якої-небудь теореми шкільного курсу, відмінного від розглянутого на уроці. Ідею такого доказу може намітити сам учитель. Корисно також включити в завдання для бажаючі завдання, що примикають до матеріалу минулих років. Варто також пропонувати регулярно індивідуальні завдання учнем, що проявляє підвищений інтерес до інформатики.

Усний журнал - форма позакласної роботи, що дозволяє донести до учнів потрібну інформацію - короткі усні повідомлення на окремі теми (з галузі науки, техніки, мистецтва й т.д. ), оформлені у вигляді сторінок. Він надає широкий простір для самодіяльності й творчості учнів і відрізняється цікавістю проведення.

Усний журнал може мати тематичний і оглядовий характер, тобто відбивати одне питання, одну тему або комплекс самих різних проблем.

Можлива різна методика проведення усного журналу: повідомлення школярів; виступу гостей; веселі сценки з життя класу, школи; карикатури, дружні шаржі й т.д. При цьому можуть бути використані матеріали шкільної медіатеки.

Проведення усного журналу вимагає організаторських умінь із боку вчителя. Він повинен викликати в школярів інтерес до цієї роботи, бажання підготувати й провести журнал. Особливо більша допомога з боку вчителя необхідна спочатку. Характер допомоги міняється в міру того, як учні опановують методикою проведення усного журналу: вона більше схиляється до визначення його змісту, чим до техніки ведення; робота учнів стає самостійніше.

Можна підібрати постійних консультантів усного журналу. Ними можуть бути викладачі різних предметів або батьки.