Наукова стаття. Економіка, підприємництво та менеджмент
Економіка, підприємництво та менеджмент
Рикун А., Попов М.М.
Формування заробітної плати на підприємствах
Формування та регулювання заробітної плати базується на організації заробітної плати, яка має забезпечити взаємозв'язок кількості та якості праці з розміром її оплати. Щоб забезпечити оптимальне співвідношення між розміром трудового вкладу і сумою грошових доходів (з точки зору розуміння заробітної плати), система заробітної плати повинна мати такі складові: - форми і системи оплати праці; - механізм встановлення залежності між трудовим внеском, його ефективністю, якістю праці, мірою участі в колективному доході та сумою грошових доходів, що сплачуються у вигляді заробітної плати; - тарифну систему, механізм оцінки якості праці та умов трудової діяльності; - нормування праці — механізм оцінки необхідних затрат праці на окремо взятому робочому місці або нормування результату праці, який є умовою отримання винагороди (норма праці, нормоване завдання); - систему преміювання — специфічний елемент організації заробітної плати, що регулюється підприємством самостійно і має суттєвий вплив на результати праці, а в деяких випадках — і на суму грошових доходів працівників. Це як правило є механізм підвищення заробітної плати відносно її основної частини. Запровадження форм і систем оплати праці на підприємствах регулюєтьс ст. 15 Закону України "Про оплату праці" та ст. 97 Кодексу законів про працю України. Відповідно до норм цих законодавчих актів : - оплата праці робітників на підприємствах, в установах і організаціях здійснюється за погодинною або відрядною формами оплати праці, а також за системами оплати праці, до яких належать: проста-погодинна, погодинно-преміювальна, пряма (індивідуальна) відрядна, відрядно-преміювальна, відрядно-прогресивна, непряма відрядна, акордна. Останнім часом набули поширення нетрадиційні системи оплати праці,що на протилежність тарифному способу організації заробітної плати орієнтовані не на посегментний (пофакторний) підхід оцінки трудового внеску працівника (де з одного боку, встановлюються сукупні норми праці, а з іншого — сукупні норми її оплати), а на повну залежність від кінцевих результатів праці колективу, в деяких випадках — на ринкові моделі управління. До них відносяться: безтарифна система (система оплати праці з використанням коефіцієнта вартості праці, експертна система оцінки результатів праці, "пайова" система оплати праці, комісійна система оплати праці, система "плинних окладів", ставка трудової винагороди), контрактна оплата праці, що набула популярності, коли контракт порівняли у правах з трудовим договором, а також оплата праці з урахуванням ринкової вартості робочого місця, система участі в прибутках і партнерство, система оплати за знання і компетентність тощо;ати за знання і компетентність тощо; - форми та системи оплати праці встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбаченихзаконодавством, генеральною та галузевою (регіональною) угодами; - якщо колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язані погодити це питання з профспілковим органом, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Література:
1. Громов Н.Д. Економічні положення нарахування заробітної плати .-К.: Просвіта, 2003. – 156 с. 2. Минайло Н.І. Формування заробітної плати в сучасних умовах. - К.: Освіта, 2004.- 124с. 3. Тимченко І.М. Заробітна плата на сучасних підприємствах: К.: - Аріон, 2001 - 190с.
