Цінності науки і проблеми соціальної відповідальності науковця.

Неможливо заперечити той факт, що наука на сьогоднішній день суттєво вплинула і впливає на життя сучасного суспільства. Друга справа – як саме наука впливає і які досягнення вона несе? Багато її відкриттів і технічних нововведень пригнічують і лякають сучасну людину, особливо коли мова йде про майбутнє. І це не дивно. Сучасний науково-технічний розвиток викликав до життя не тільки позитивні, але і негативні явища, які набули глобальних масштабів. Ось чому, вступивши в ХХІ століття людство все частіше і напруженіше починає розмірковувати над моральною, гуманістичною оцінкою ролі і призначень науки в суспільному житті. Наука – складне багатовимірне соціальне явище. Її первісне завдання – пояснювати незрозуміле і полегшувати життя людям. Чи не є це головною цінністю науки? Проте, як показує час і історія, наука, точніше – її результати можуть і ускладнювати життя людині. Впровадження досягнень науки і техніки в умовах недосконалої соціальної системи, не тільки відкриває нові напрямки і перспективи реалізації людської активності, але і породжує багато соціальних проблем, гостро ставить питання про майбутню людину і людство. Цінність науки полягає в тому, що вона виконує такі важливі функції як інформування суспільства, вдосконалення певних явищ та вирішення існуючих проблем. Головними засадами науки були і залишають: об’єктивність, глибоке вивчення, аналізування і співставлення досліджуваного явища, обґрунтування і доказовість своїх тверджень. Однак деколи за об’єктивністю і холодним розмірковуванням стоїть холоднеча серця, нехтування моральними і етичними засадами. Багато хто з вчених не бачить подальшого страхіття, яке несе їхнє відкриття для людства. Вчені забувають, що їхні відкриття частіше за все потрапляють до рук людей, які переслідують не завжди гуманні цілі. Звернення наукової думки до релігії, загальнолюдських етичних норм, вивчення внутрішньої природи людини – ось головні напрямки вдосконалення сучасної науки. Тому, діючи з усвідомленням своєї соціальної відповідальності, вчений повинен прагнути того, щоб передбачати можливі небажані ефекти, які потенційно закладені в результатах його досліджень. Завдяки своїм професійним знанням він підготовлений до такого передбачення краще і в змозі зробити це раніше, ніж хто-небудь інший. Разом з цим соціально відповідальна позиція вченого припускає, щоб він максимально широко і в доступних формах оповіщав громадськість про можливі небажані ефекти, про те, як їх можна уникнути, ліквідувати або мінімізувати. Тільки ті науково-технічні рішення, які прийняті на основі достатньо повної інформації, можна вважатися у наш час соціально і морально виправданими.