|
Діалектичний
і метафізичний методи мислення та дослідження.
Діалектика – це розуміння світу і спосіб мислення, за якого різні явища,
предмети розглядаються в їх взаємозв’язку, у взаємодії протилежних сил,
тенденцій, у процесі зміни, розвитку.
Розвиток розуміють як закономірну якісну зміну, в процесі якої виникає нове,
необхідне, здатне до саморуху.
Найважливішим принципом діалектики є історизм – розгляд предмета в його
розвитку, саморусі, зміні. З принципів діалектики − розвитку і взаємозв’язку, випливає один з основних принципів
матеріалістичної діалектики – принцип всебічності розгляду. Правильне розуміння будь-якої речі
можливе лише в тому випадку, якщо досліджена вся сукупність її внутрішніх і зовнішніх
сторін, зв’язків, відношень тощо. Закон заперечення заперечення виражає
поступальний, циклічний, спадкоємний характер розвитку, що здійснюється по
спіралі, зберігає позитивне, переносить
його в нову стадію, нібито повторює пройдене, але на більш високому рівні.
Категорії діалектики – це такі поняття (форми мислення), що відображають
найбільш загальні й суттєві властивості, сторони, зв’язки і відношення реальної дійсності та пізнання. Філософські
категорії – це підсумок, результат історичного розвитку останнього на основі
чуттєво-матеріальної діяльності людей, суспільної практики. Основні категорії
діалектики: розвиток, суперечність, причина і наслідок, необхідність і
випадковість, загальне й одиничне, якість і кількість, зміст і форма тощо.
Антиподом діалектики є метафізичний метод.
Найбільш характерною рисою метафізики
є однобічність, абсолютизація
однієї зі сторін живого процесу пізнання чи ширше – того чи іншого
елемента цілого, моменту діяльності в будь-якій її формі. Розвиток метафізика розуміє як просте, лише кількісне збільшення або
зменшення, як повторення, рух по колу, або по прямій лінії. Метафізика заперечує взаємозв’язок процесів, суперечність як джерело розвитку.
Антидіалектичним може бути як метод пізнання, так і спосіб практичної
діяльності – бюрократизм, консерватизм, волюнтаризм .
| 
